Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 141

Анна підвела голову і глянула на Терезу майже з острахом.

— Нічого Адам мені не пообіцяв. Я ж вам розповіла, як усе було. Я сама…

— Казки ти мені розповіла, а не правду. Скажи, що ти надумала робити?

Кинувши на Терезу ще один спантеличений погляд, Анна знизала плечима.

— Не знаю. Додому повернутись я не можу, з братом посварилась, а до пані Беати мені ліпше взагалі тепер не потикатися. Кому я потрібна з дитиною на руках? Я мушу залишитись у цьому будинку. Адам теж того хоче.

Підвівшись з крісла, Тереза декілька разів пройшлася кімнатою, тоді знов присіла у крісло навпроти Анни.

— Нічого ти не мусиш. Я на місяць-другий візьму тебе до себе. Це, звичайно, не вихід, але так ми уникнемо розголосу та скандалу. Окрім того…

Тереза глянула кудись поверх голови Анни, яка сиділа плечима до дверей, і затнулася. На порозі кімнати стояв Адам. Як і коли він зайшов до будинку, ані вона, ані Анна не почули. Напевно, скористався тим, що вони забули замкнути двері.

Сухо привітавшись із сестрою, Адам підійшов до Анни, яка злякано зіщулилася в кріслі. Не наважувалась подивитися йому в очі, проте відчула, що Адам не лише почув розмову з Терезою, але й розсердився на неї.

— Сподіваюсь, моя поява не надто зіпсує настрій? — говорив підкреслено спокійно і дивився виключно на сестру. — Думаю, розумні поради декому ліпше залишити при собі.

Поводився демонстративно стримано, проте з того, як він укладав слова в речення, і з ледь чутної іронії в голосі Анна розуміла, що все це може завершитись вельми несподівано.

Потай глянувши на Адама, вона потупилася. Судячи з усього, настрій у нього паскудний. Хоч би не посварився з сестрою. Стати причиною їхнього ворожого ставлення одне до одного — куди вже гірше. Потім він сам їй того не пробачить.

Розгублено перевівши погляд на Терезу, Анна затамувала подих. Та теж трималася спокійно, проте холодний блиск в її погляді насторожував. Тереза не лише добре знала, чого насправді вартують слова брата, але й приготувалася дати їм гідну відсіч. Здається, попри зовнішню несхожість, вони з Адамом таки мають щось спільне в характерах. Зараз сипатимуть сарказмами.

Вона рвучко підвелася. Якщо йти, то негайно, без зайвих розмов та гидких сцен. Так, щоб Адам не встиг посваритися з сестрою.

Вона відкрила рот, щоб сказати йому про це, але Адам глянув на неї так, що всі слова відразу застрягли в неї в горлі.

— Посидь собі тут, — він легенько натиснув долонею на її плече. — Бачу, з тобою вже попрацювали.

Розпачливо озирнувшись на Терезу, Анна сіла. Здається, ці двоє зібралися вирішувати її долю поміж себе, без неї і так, як їм того хочеться.

— Мушу попередити, — Адам знов зосередив увагу виключно на розмові з сестрою. — Анна залишається в мене. Я хочу опікуватись власною дитиною. Що за дурна звичка лізти не у свої справи? Я сам знаю, як краще.

Скептично усміхнувшись, Тереза зміряла брата іронічним поглядом.