Читать «Казкові пригоди Грайлика» онлайн - страница 71
Всеволод Нестайко
І тут Грайлик зиркнув на гаражі і згадав Загу Маго.
От звідки починалися чари й дива!
Він уже рвонувся туди, але глянув на Сумнівана і спинився. Не можна! Вона ж сказала — нікому не говорити…
Сумніван дивився на Грайлика, і по його очах було видно, що він не вірить у ті пригоди, які вони щойно пережили.
— Так не буває! — буркнув Сумніван і побіг у під’їзд, додому.
«От і добре!» — зітхнув полегшено Грайлик і побіг до гаражів.
Серце його шалено стукотіло.
Вона була там — дивна дівчинка з веселими карими очима, гострим, трохи скривленим носиком і двома короткими, закрученими догори, як баранячі роги, кісками.
Стояла у проході між гаражами серед металевого брухту за поламаними автомобільними дверцятами і усміхалася.
— Ну як?
— Та нічого… — здвигнув плечима Грайлик. — Все так, як ти казала. Ви чарівниці?
— Хто?
— Ну ти, мама, бабуся?
— Які мама-бабуся? — усміхнулася вона,
— Ну я ж їх бачив.
— То була я.
— Ти?!
— Я. Вранці я дівчинка. Вдень — молодиця, А увечері бабуся. Час має три стадії. Кожне майбутнє стає колись теперішнім, а згодом — і минулим.
— А які ж ті три секрети, про які ти говорила? — згадав раптом Грайлик.
— Невже ти ще не зрозумів?.. Ну тоді я поясню. Перший секрет — треба дуже-дуже бажати і не відступати від свого бажання. Ти хотів урятувати Сумнівана і не відступився. Другий секрет— прагнучи досягти своєї мети, треба докладати всіх сил, на які ти здатен. Ти не пошкодував сил. І третій секрет — без людей, без їхньої допомоги не можна досягти чогось у житті, тому треба, не задумуючись, робити людям добро, і вони завжди віддячать тобі добром. Ти допоміг Моргалочці і Недо, і вони допомогли тобі. Отак!.. Якщо пам’ятатимеш ці три секрети — розгадаєш Загадку Майбутнього.
Вона ще раз усміхнулася і — зникла.
Загадка Майбутнього!
Зага Маго!
Так от вона хто така, ця дивна маленька дівчинка, — чарівниця!
І Грайликові раптом стало весело.
Завжди відчуваєш радість, коли враз щось зрозумієш.
Грайлик вибрався з проходу між гаражами і побіг на дитячий майданчик.
До каруселі.
До отого сидіння, де була космічна ракета.
Він же хотів стати космонавтом.
Його чекали далекі міжпланетні подорожі і захоплюючі космічні таємниці.
ПРИГОДА П'ЯТА
ЧАРОДІЙ БУДЬЛАСКА І ЧАКЛУН НЕТРЕБА
РОЗДІЛ І
Найбільше в світі не любив Грайлик отакі дні — негожі, дощові, вітряно-холодні. Ні тобі погуляти, ні погратися, ні вийти навіть у двір. Сиди вдома й дивись, як сумно плачуть вікна.
Такі дні дуже любила Нудота Петрівна.
Грайликів тато Усміхайло Петрович завжди говорив, що, коли нудно, значить, прийшла Нудота Петрівна.
Вона виходила з темного кутка і перш за все, підкравшися до телевізора, переключала усі програми на нецікаво-дорослу балаканину про кризовий стан сучасної економіки. Потім сідала на тахту і, позіхаючи, починала марудити. Грайлик тікав від неї в іншу кімнату, до книжкової шафи, потім на кухню, до буфетика, де були цукерки. Але вона знаходила його й там. І найцікавіші книжки втрачали свою магічну принадність, а цукерки ставали несмачними.
Грайлик нарешті не витримав і пішов на сходи.
