Читать «Казкові пригоди Грайлика» онлайн - страница 58
Всеволод Нестайко
Палац виглядав так привітно, що хлопці майже заспокоїлися, і Грайлик був уже певен, що тут неприємних несподіванок не буде.
— Почекай, я зазирну у палац. Розвідаю, хто там і що там, — сказав Грайлик і бадьоро збіг на біломармуровий ганок палацу. Взявся рукою за бронзову масивну ручку дверей, натиснув і…
— Ой! — розпачливо вигукнув Сумніван.
Але Грайлик того вигуку вже не почув. Бо летів кудись униз, у темну прірву.
РОЗДІЛ V
«Здається, не Сумніван, а я ногу зламав», — подумав Грайлик, обмацуючи у темряві ногу. Нога боліла, але кістки, здається, були цілі.
Мармурові плити ганку розсунулися так блискавично, що Грайлик не встиг навіть злякатися. І отямився лише тоді, як уже лежав на чомусь м’якому здається, тирсі.
Десь нагорі чувся регіт:1
— Ге-ге-ге-ге-ге!
Було темно, сиро і холодно.
«От тобі й маєш! Ще й регоче хтось. Як же я звідси виберуся? І Сумніван, мабуть, там уже не знаю що й думає. Переживає, мабуть», — подумав Грайлик.
І враз почув голос:
— Не бійся, вони тебе скоро випустять. Нарегочуться й випустять. Це вони так розважаються.
— Хто? — спитав Грайлик, обертаючись на голос, але не бачачи у темряві нікого.
— Гетьки.
— А хто вони?
— Побачиш.
— А ви хто?
— Добриня. Знай Умійович Добриня, колишній президент Раптомандії.
— А чого ви тут?
— Ув’язнений.
— За що?
— За те, що був президентом. Розумієш, колись наша країна була Країною Приємних Несподіванок. Називалася вона так, бо жили в ній працьовиті й вигадливі майстренчуки, які щосуботи уночі робили комусь приємну несподіванку — тому нову хату гуртом збудують, тому човна змайструють, тому город оброблять… Але, крім майстренчуків, живуть у нашій країні ще й гетьки, які не працюють, нічого не роблять, лише байдикують, хуліганять і всім кричать «геть!».
І от гетьки зробили військовий переворот. Мене скинули, всіх майстренчуків позаарештовували.
До влади прийшов Гетько Перший Дурепа, який перетворив Раптомандію на Країну Неприємних Несподіванок. І тепер тут робляться лише різні капості. Але один одному гетьки, звичайно, капості робити не хочуть. І тому раз у раз просять свого приятеля Урагана-Хулігана, який скорочено зветься УХ, щоб він їм когось приніс для розваги. А тепер скажи, хто ж ти такий?
Грайлик розказав і про себе, і про Івана-Сумнівана, і про всю їхню Дитиндію. Тільки про Загу Маго не сказав, пам’ятаючи її попередження і не бажаючи нікому лиха.
— Ясно, — сказав невидимий Добриня. — Чув я про вашу Дитиндію. Гарна країна.
— Так то, значить, нас гетьки лякали, як ми тільки сюди прибули? — спитав Грайлик і розповів про їхні перші хвилини в Раптомандп.
— Гетьки, а хто ж. Розважалися!.. Отой волохатий — то Тікало-Ховало. Рогатий — Шукало-Доганяло. З довгими руками — Ловило-Хапало. А банькатий — Лякало-Страхало.
— Скажіть, а чого ви терпите цих хуліганських гетьків? Чого не повстанете, не повалите їхньої влади і не виженете їх геть із своєї країни? Адже, якщо я правильно зрозумів, майстренчуки такі вмільці, що вигадати і змайструвати якусь хитромудру зброю можуть завиграшки.
