Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 58

довго до тебе бігли а твоєї колиски не видно з-під снігу не знаю чи ти святкуєш різдво чи ні я

куті наварила і медом на ялинку почепила горіхи замотані в срібну фольгу у квартирі у нас

холодно замотую ноги пледом співаю колядку раз вдруге і втретє після різдва страсті

гетсиманський сад воскресіння а потім усе почнеться спочатку

Фініш це коли старту уже не видно він далеко за спиною а може ще навіть далі нам

заслонило очі сивою пеленою ми думали що в місті туман тому спокійно спали так і буває

мабуть так і потрібно не знати не розуміти не бачити тоді все на світі подібне і нічого не

страшно бо боятися більше нічого можна не перейматися темною осінньою ніччю тільки мої

страхи при мені все одно залишаються пам'ятаю з дитинства боялась що розіб'ється

термометр і по кімнаті покотяться сріблясті кульки ртуті коли була вагітна розбила

термотетр об бильце ліжка ртутний стовпчик був застиглий і мертвий і я заспокоїлась

Як там було про сім морів дев'ять мостів у тридев'ятому царстві нам судилося довго і

щасливо жити разом знову припаде на неділю перше червня яке ми удвох живемо жили

багато днів підряд скільки чекай я згадаю сама не підказуй

Ми з тобою живемо в країні у якій рідко йде справжній сніг частіше йде дощ із мокрим

снігом потім ожеледиця якщо мороз якщо ні болото люди у сірих плащах втягнувши голову

в плечі сновигають по вулицях ті що йдуть на роботу поспішають дивляться під ноги ті які

нічого як я не роблять ходять дуже повільно вивчають усі дороги всі світлофори усі

перехрестя усі вивіски на магазинах усі вітрини заглядають у всі очі може там щось побачать

дивляться на небо чекають що буде сніг такий як у різдвяну ніч лапатий смішний як вата і в

снігу все буде видно фари автомобілів яскраві світло ліхтарів очі людей блискучі

Дивлюсь як сонце заходить воно заходить на захід кажуть ніби на заході набагато більше

свободи я не знаю на скільки грамів кілограмів літрів не знаю чим можна виміряти свободу

що припадає на душу тобто на особу ти смієшся і кажеш що особа витримає півлітра якщо

більше то потім буде погано нудить болить голова перед очима все хитається особливо друзі

з якими так хотілося розділити свободу і навіть ви намагалися щоб кожен отримав однакову

кількість

Від солоної риби солоно в роті а так поза тим усе добре цікаво як вони солять рибу люди

живуть не тільки самим хлібом їм ще треба до хліба риби

Думаю про сніг коли мені раптом хочеться подумати про біле по засніженій вулиці йде

королева дебілів чи може бомжів чи ще якихось зайвих і незахищених цікаво що буде за рік

себто знов навесні не знаю чи ти повернешся а наша донька повищає

Ностальгія це слово тягуче і чимось нагадує мені нугат марципани і каву з вишневим

лікером скажите девушка почему ви грустите поедемте в ашхабад я би хотіла жити у

середньовіччі тоді як були менестрелі якби хтось співав під моїм вікном серенаду мені би це

не пошкодило бо у мене і так безсоння на жаль не можна змінити минуле і з майбутнім не

все так просто якби я жила у часи дон кіхота я би не довго думала і запросила на пару тижнів