Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 56

дякую дякую дякую я і сама справлюся сонце на небі таке яскраве я також малюю червоне

сонце на чорному татовому картоні знаєш я так боюся нічних телефонних дзвінків також

боюся коли у двері хтось несподівано дзвонить людей у цивільному цікавлять наші книжки

людей у цивільному цікавлять наші малюнки люди в цивільному читають наші листи люди в

цивільному розпаковують наші дарунки люди в цивільному перед нашим носом купують

останню ялинку щоб наше різдво виглядало зовсім безбарвним я не знаю який подарунок

зробити нашій дочці може куплю їй папір і гуашеві фарби знаєш вона уже дуже рідко питає

коли до нас тато приїде щось там шепчуть сусіди а може мені так здалося боюся що в школі

за тата її не раз ще образять знаєш у мене з'явилось сиве волосся може ти також сивієш тоді

ми сивіємо разом

Моя біла риба пливе по чорній воді у моєї білої риби очі живі як срібло я ходжу по вулицях і

дивуюсь своїй певній ході дивлюсь у вітрини щоб знати на кого я подібна із цією зачіскою

під хлопчика із сивим пасмом на скронях зріст 168 вага 54 очі в мене бувають сині зелені і

сірі появилася зморшка між бровами зморшка біля губів бачиш як за тобою журиться моя

шкіра

Наша дочка схиляє голову мені на плече питає чи ти мене любиш і засинає уже третю ніч

підряд мені сниться вода що тече прямо в наше вікно ми живемо тепер у човні і наш човен

пливе до раю

Нелюбов не прощається наша дочка сміється люблю тебе назавжди незмінність деколи

тішить ти мені вчора сьогодні і завтра друг сталі величини завжди залишаються сталими

дивлюся як тане сніг значить уже весна вітамінів у яблуках що пролежали зиму майже немає

буду пророщувати цибулю на вікнах у слоїках варю картоплю нам на обід і не досолюю я

тепер все не досолюю значить мені не вистачає любові як весни як сонця любов як зелена

цибуля нехай би проростала у мене на підвіконні

Під очима сині тіні бити в сонячне сплетіння це недобре але дуже ефективно а ще гірше

бити жінок у груди буде день буде ніч може після ночі більше дня не буде я уже не рахую

днів і ночей коли я без тебе страшно подумати швидко ще один рік мине коли ми з тобою

дивимось не на те саме небо склянка кефіру вівсяна каша я читатиму мері поппінс я сьогодні

весь день удома за вікном плюс двадцять п'ять починається справжнє літо полковник мав

рацію зараз добре на морі їсти лосося пити біле вино танцювати сальсу чи танґо від диму

сиґари мліти в очі яскраві фари обережно тут камінь а тут здається яма тримайся за мене

міцніше люди повинні жити у парі як же тебе триматись? тримайся мене руками

Худнуть пальці обручка стає завелика я живу як звіря що боїться денного світла мені дивно

що я іще дотепер можу плакати дивно що іще досі я від сліз не осліпла знаєш я перестала

думати зовсім тепер не думаю хтось дуже мудрий сказав думання шкодить здоров'ю

почнуться усякі клопоти зі шкірою з шлунком із кров'ю ріжу на салат огірки й помідори

телефон відключили ну то й дяка Богові у житті стане менше на одну турботу ніхто не буде

цікавитись хвора я чи не хвора чим буду вечеряти чи ще маю якусь роботу чи мені не