Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 29

хочеться маминого молока, але мами немає. А ще в мене дуже намокла шерсть, я хотів би

висохнути, тільки не знаю, що для цього треба зробити. Я вирішив, що піду звідси, бо не

хочу сидіти чекати, щоб мене хтось підібрав, мені це зовсім не подобається. Може, мене

підбере хтось лихий, тоді зі мною вже напевно нічого доброго не буде. А тепер за мною

женуться якісь ідіоти, вони жбурляють у мене камінням, я біжу дуже швидко, хоча я ніколи

не бігав, не знаю, як мені вдалося цього навчитися, тільки камінням не хочу щоб по мені

кидали це дуже боляче і образливо знову боляче і біжу щоб знайти маму тому що я не знаю

куди мені іще бігти хто іще міг би мене врятувати тільки я не чую її запаху її молока ніщо не

нагадує її довгої шерсті мамо вони кидають у мене камінням це боляче і дуже страшно чому

діти у людей такі жорстокі може вони так граються але це якісь дуже дивні ігри коли мама

гралася зі мною вона кусала мене за вуха але це зовсім не боліло тепер дуже боляче

Не можу спати, хоча дуже хочу заснути, щоб не думати. Думки білі, як біль, думки

сотаються, як біле полотно, чому я не знаю, як себе заспокоїти, як себе втихомирити.

смерть прийшла до художника і стала в нього за спиною поклала руку йому на плече і питає

це нічого що у мене такі холодні руки тільки ти не лякайся я прийшла не по тебе просто мені

дуже хочеться щоб ти намалював мій портрет тільки щоб я на ньому була дуже красивою і

щоб мене не треба було лякатися бо я дуже не люблю коли мене лякаються може я насправді

хочу порозмовляти з тими до кого приходжу тільки не кажи що ти теж боїшся і що не хочеш

зі мною говорити він думає що все просто і справді зовсім не страшно смерть як музика що

заколисує це так як гойдатися на морських хвилях йому подобається джарет може смерть

також любить грати на музичних інструментах у моєму саду каже смерть ростуть білі лілії у

моєму саду ростуть квіти з густими й важкими запахами які не кожен витримує часом я беру

з собою білі лілії до тих до кого приходжу або запрошую до себе в гості кажу ходімо у мій

сад подивимося на мої квіти мої квіти треба доглядати поливати виполювати бур'ян

а ще я люблю різні красиві речі великі півкруглі ванни у яких можна плавати

смерть сідає на ослінчик і каже що втомилася стояти вона ходить босоніж у неї брудні

ступні вона помічає куди я дивлюся і каже може ти хочеш помити мені ноги

я не заперечую не наважуюся заперечити бо хіба можна сперечатися зі смертю я приношу

тазик із теплою водою кипарисове мило й червону нову мочалку я навіть не встиг нею

скористатись бо купив її тільки вчора вона ще пахне супермаркетом та рекламними акціями

я здираю целофанову упаковку мочалка справді тверда й добра

я намилюю смерті ноги вона фарбує нігті матовим лаком один ніготь надламаний може вона

десь спіткнулася шкіра на п'ятах загрубіла а на великому пальці лівої ноги у неї мозоль я

змиваю мильну піну і думаю про чистий четвер про омивання ніг друзям і ворогам ближнім і

дальнім але не знаю до кого з них можна зарахувати смерть

друзі мої перестають мене пам'ятати ворогів у мене немає ближні часом мене щось просять