Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 57

(Показує геть навколо на простір, укритий руїнами й бездомним людом.)

Час братися до іншої сівби і ждати інших жнив. Але не вам судилось розкувать ярмо залізне на коси та серпи. Он ті, малії, он ті, що в куренях та при багаттях удосвіта працюють неоспало, вони жнива для господа готують, а ви, мов скорпіон в своєму гніві, самі собі отрути завдасте, самі себе пожрете, мов ті змії, що бог колись паслав па кару нам.

Пророк самарійський

Хто тут тебе поставив за пророка?

Прилюдно жінці личило б мовчати!

Тірца Хто звав мене Деборою новою?

Хіба не син твого народу? Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: «Встань, Ізраїлю, повстань!» І встане люд, мов хвилі серед моря, і божий дух ті хвилі оживить.

І зацвіте Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і медом земля обітовапа, ся земля, де ми тепер блукаєм, мов вигнанці, мов стадо згублене па бездоріжжі.

Чого блукати нам? Чого шукати?

Чи се ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю крів’ю й потом? Стовп огняний не поведе нікуди, не скаже хмарний стовп: іди за мною. Не спустить бог нові скрижалі з неба — ще ж не сповнився й давній заповіт. Устань, Ізраїлю! Зори плугами се бойовисько, не давай пі кроку землі обітованої. Посій понад границями пшеницю добру, відгородись житами від пустині.

Склади каміння все у підмурівки, щоб де казали люди: тут руїна; щоб мовили: колись тут стане дім. Пройдуть роки, з полону бранець верне, знов оживе тоді сіонська пісня, високий підмурівок одгукнеться ще голосніш на співи відродження, ніж ся руїна смутная лунала від погребових плачів Єремії.

І бранець руку братові подасть, і підуть поруч будувати мури на тім гучнім, високім підмурівку.

Душа моя вже бачить ту будову, і знає серце, як її назвати: в новім Єрусалимі храм новий!

Самарянин Єрусалим?! Будь прокляте се слово!

Новітній храм?! Без святощів прадавніх? без скрині заповіту й херувимів? без спадщини Давида й Соломона?

Тірца

Чи тільки те й святеє, що старе?

Співець іудейський

Та геть її! в пустиню! на вигнання!

Хай не морочить нас! не баламутить!

Один з іудеїв

Кому ж се маємо тут будувати?

Щоб ворог знов прийшов і знов посів?

Старий іудеяіин

Хто нам дозволив ту нову будову?

Цар чи дозорець?

Тірца

Божий дух велить! \

Той божий дух, що не живе між вами!

Певніше він в пусти&і пробував, куди ви женете мене на безвість,⁴ ніж серед вас!

Співець іудейський

О, там ти знайдеш духа того, що здавна завладав тобою, лукавого! Іди, шукай його!

Тірца

Дух божий знайде сам мене в пустині, а вам ще довгий шлях лежить до нього!

Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникав з заселеного обшару.

11. IX 1904,

Зелений Гай

ОСЩНЯ КАЗКА Фантастична драма

І

Темниця без вікон, без дверей. Лицар-в’язеиь лежить у кутку на соломі і спить* на нього падав від пизької стелі ледве примітний промінець світла, що пробивається крізь малу щілинку в кватирці, зробленій для спускання їжі. Здалека, десь зверху, чутно якийсь приглушений простором чи товщею стін голос, що

співає пісню.

Голос