Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 50

«Хіба як-небудь зветься ще руїна?

Хіба ще ймення має дика пустка?»

Я геть пішов, на торг, де продають в неволю бранців. Там купець багатий собі найкращих бранок вибирав.

Голоси ж і її о ч і з народу Ой горе, горе, горе!

Е л е а з а р

Я сказав:

«Подумай, пане, сі дівчата мають батьків, братів,— коли б твоя сестра або дочка в полон кому дісталась, тоді ж би ворог продавав її?»

Він відповів: «Така вже доля бранок...»

Я далі йшов і бачив, як раба малого, нездужалого високий і дужий вавілонець навантажив усяким покупом, як того мула, і києм гнав. Я крикнув: «Схаменись!

Таке хлоп’я так тяжко мордувати!» —

«На те він раб!» — зухвалець відповів.

«Якби твій син,— сказав я,— був проданий, тоді б і він був раб!» — «Та вже ж, не як! — сказав багач і засміявся вголос,— та я своїх синів не продаю, а ваших, бач, купую!..» Хто і що такі серця пройме? Я тільки раз піснями сліз добувся від чужинця: сам цар заплакав над кінцем Саула *, над смертю Йонатана *.

Голоси з народу Хай живе

сей милосердний цар! На нього тільки ^х надія наша!

Е л е а з а р

Милосердний цар хотів мене надгородити гойно.

1-й левіт Що він тобі давав, Елеазаре?

Давав мені в своїм дворці світлицю

і, скільки схочу, бранок іудейських!..

І з того часу я прокляв пісні, що викликають сльози в переможців,— то сльози нільських ящурів!

Молодий хлопець

Було їм

про славу предків наших заспівать, щоб знали силу нашого народу!

Е л е а з а р (понуро)

Співав.

Молодий хлопець І що ж?

Елеазар мовчить.

Дід

Кажи, Елеазаре, як прийняли чужинці пісню слави?

Елеазар (говорить помалу, мов через силу)

Один з них засвистав і головою, всміхнувшись, покивав. Другий сказав: «Не все то й правда!» Третій намовляв мене до військових співців пристати.

І всі один по одному казали:

«Чй тільки й світу, що в Єрусалимі?

Чи ти пісень не знаєш про Едом *, про Мізраїм? *. Чи слава Амалека *, Амона *, Аморея * не така була колись, як і минула слава Ізраїлю?»

1-й пророк

О господи, скарай уста ворожі німотою смерті!

Елеазар

І я їм став співати про Едом, про Мізраїм і про чужі язики чужою мовою. І слухали вони, як меч кривий зрадливого Едома зломився перед, зброєю Ассура *, як Амалек, Амон та Аморей

з розбійників рабами поробились, як Мізраїм, володар над півсвітом, колишній пан ізраїльських племен, одвічній силі мусив покоритись, як в море впав колись їздець і кінь і вся потуга фараонів гордих, як спорожнів обридлий дім роботи, спустошився проклятий двір неволі.

Молодий хлопець Що ж, слухали?

Елеазар

Були такі, що блідли.

2-й пророк Бодай навік поблідли й похололи!

Молодий хлопець

Чому ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день?

Елеазар

Для сього слова тісно в Вавілоні...

Сьогодні я співав їм про Офір *,

Сідон * і Tip *, про їх майстерність, мудрість, про скарби їх, яких нема й не буде ніколи у скарбниці вавілонській.

1-й левіт Чи ти ж багато заробив за тіісню?

Елеазар

Ти, може, думав — скарби ханаанські? *

От маю хліб сьогодні на вечерю.

Молодий хлопець

А певне, за пісні, що вихваляли потугу вавілонську, заробив ти не одну обручку щирозлоту!

Е л е а з а р