Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 49

Елеазар

В Єрусалимі заробляв я чесно і тим, чого вони мене навчили, а тут... однаково пече й той хліб, що батько мій приносить з Вавілона, -з неволі батька тяжко годуватись.

1-й левіт

Твій батько й персні золоті приносить, не тільки хліб! ¹

Елеазар (до всіх)

Навчіть сього левіта, що й золото пече, не тільки сяє!

1-й левіт

( єхидно)

Чого ж так праця батьківська пече?

Е л е а з а р

Мене тут судять чи мойого батька? Тоді давайте всіх батьків на суд!

Усіх, що душу за родину гублять!

1 - й л е в і т

Чому ж не вдався ти до свого люду, щоб він тебе тим хлібом годував, яким годуються левіти і каліки?

Е л е а з а р Бо я і не левіт, і не каліка!

Малий хлопчик (до свого батька)

Дай, тату, хліба!

Батько

Я не маю, сипку!

Чоловік

Чи бач, який? почув про хліб розмову, та про годівлю, то й собі: дай хліба!

Е л е а з а р

І добре каже хлопчик! Він за мене вам краще відповів, ніж сам я вмів.

Ви чули всі оцю малу розмову:

«Дай, тату, хліба!» — «Я не маю, сину!»

Поки в Ізраїлі так розмовляють,

Елеазар не піде хліб ділити

з левітами й каліками. Нехай,

хто має хліб, віддасть отій дитині,

а я прийму від бранців і каміння;

хто має рибу, хай дітей годує,

мені ж нехай віддасть оту гадюку

невільничого жалю, що спиває

всю кров із серця;*— я її візьму

і понесу з собою на майдани,

і дасть вона жало моїм словам,

ї свист її почують в Вавілоні! /

Молодий хлопець

Ну, небагато за такі пісні заробиш в Вавілоні! Певно, менше, ніж заробив за співанки сіонські!

Елеазар

Ти необачно, хлопче, се сказав, я не співав їм співанок сіонських.

Ти правду говорив: я тим повісив сю арфу на вербі, що до нещирих пісень вона не може пригравати, а співанок сіонських не співає ₇

ніхто без арфи. Я пісень кохання ніколи не співав між ворогами.

Сіонська пісня — всіх пісень окраса —

була як молода в Єрусалимі,

немов дружина у святому місті,

а тут вона б наложницею стала,—

хто ж візьме бранку за дружину шлюбну?

Між людом чутно стогін при сих словах. Елеазар замовк і похилився.

Чоловік

Чому ж ти їм не грав пісень полону, чому не вилив сліз гірких неволі?

Холодна крапля камінь пробиває,— чи ж не проймуть гарячі сльози серце хоч би й лихе?

Мені господь вложив у душу гордощі. Не плачу зроду перед чужинцем.

Чоловік

Гордощі не личать

невільникам.

1-й пророк

Гордині ріг у тебе здійнявсь над жаль і над^: любов святу!

Ел е а з ар

Не міряй ти безмірного безкраїм, бо не збагнеш і сам, що вийде з того.

Молодий хлопець

Проречистий Елеазар між бранців!

Чому ж то на майданах вавілонських любов, і жаль, і гордощі його мовчать? Либонь, їм мало там простору?

Е л еа з а р

А ти гадав, доволі? Ох, мій хлопче!

Я зміряв ті майдани вавілонські — і знаю їх простор. Якось я йшов через отой майдан, де саме вежу Молохові будують наші люди.

Спинився я і задививсь на неї: біліє мармур, мов кістки на полі, порфір шаріє, мов пролита кров, сіяє злото, мов пожежа ясна, недобудоване стоїть, немов руїна.

І чутно поклик наших переможців, і чутно стогін нашого цароду.

Незчувсь я сам, як голосом великим гукнув на весь майдан: Єрусалиме! Риданням відповіли бранці з муру і сміхом обізвалися дозорці: