Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 49
Автор неизвестен
Елеазар
В Єрусалимі заробляв я чесно і тим, чого вони мене навчили, а тут... однаково пече й той хліб, що батько мій приносить з Вавілона, -з неволі батька тяжко годуватись.
1-й левіт
Твій батько й персні золоті приносить, не тільки хліб! 1
Елеазар (до всіх)
Навчіть сього левіта, що й золото пече, не тільки сяє!
1-й левіт
( єхидно)
Чого ж так праця батьківська пече?
Е л е а з а р
Мене тут судять чи мойого батька? Тоді давайте всіх батьків на суд!
Усіх, що душу за родину гублять!
1 - й л е в і т
Чому ж не вдався ти до свого люду, щоб він тебе тим хлібом годував, яким годуються левіти і каліки?
Е л е а з а р Бо я і не левіт, і не каліка!
Малий хлопчик (до свого батька)
Дай, тату, хліба!
Батько
Я не маю, сипку!
Чоловік
Чи бач, який? почув про хліб розмову, та про годівлю, то й собі: дай хліба!
Е л е а з а р
І добре каже хлопчик! Він за мене вам краще відповів, ніж сам я вмів.
Ви чули всі оцю малу розмову:
«Дай, тату, хліба!» — «Я не маю, сину!»
Поки в Ізраїлі так розмовляють,
Елеазар не піде хліб ділити
з левітами й каліками. Нехай,
хто має хліб, віддасть отій дитині,
а я прийму від бранців і каміння;
хто має рибу, хай дітей годує,
мені ж нехай віддасть оту гадюку
невільничого жалю, що спиває
всю кров із серця;*— я її візьму
і понесу з собою на майдани,
і дасть вона жало моїм словам,
ї свист її почують в Вавілоні! /
Молодий хлопець
Ну, небагато за такі пісні заробиш в Вавілоні! Певно, менше, ніж заробив за співанки сіонські!
Елеазар
Ти необачно, хлопче, се сказав, я не співав їм співанок сіонських.
Ти правду говорив: я тим повісив сю арфу на вербі, що до нещирих пісень вона не може пригравати, а співанок сіонських не співає 7
ніхто без арфи. Я пісень кохання ніколи не співав між ворогами.
Сіонська пісня — всіх пісень окраса —
була як молода в Єрусалимі,
немов дружина у святому місті,
а тут вона б наложницею стала,—
хто ж візьме бранку за дружину шлюбну?
Між людом чутно стогін при сих словах. Елеазар замовк і похилився.
Чоловік
Чому ж ти їм не грав пісень полону, чому не вилив сліз гірких неволі?
Холодна крапля камінь пробиває,— чи ж не проймуть гарячі сльози серце хоч би й лихе?
Мені господь вложив у душу гордощі. Не плачу зроду перед чужинцем.
Чоловік
Гордощі не личать
невільникам.
1-й пророк
Гордині ріг у тебе здійнявсь над жаль і над: любов святу!
Ел е а з ар
Не міряй ти безмірного безкраїм, бо не збагнеш і сам, що вийде з того.
Молодий хлопець
Проречистий Елеазар між бранців!
Чому ж то на майданах вавілонських любов, і жаль, і гордощі його мовчать? Либонь, їм мало там простору?
Е л еа з а р
А ти гадав, доволі? Ох, мій хлопче!
Я зміряв ті майдани вавілонські — і знаю їх простор. Якось я йшов через отой майдан, де саме вежу Молохові будують наші люди.
Спинився я і задививсь на неї: біліє мармур, мов кістки на полі, порфір шаріє, мов пролита кров, сіяє злото, мов пожежа ясна, недобудоване стоїть, немов руїна.
І чутно поклик наших переможців, і чутно стогін нашого цароду.
Незчувсь я сам, як голосом великим гукнув на весь майдан: Єрусалиме! Риданням відповіли бранці з муру і сміхом обізвалися дозорці: