Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 41

«Війна і звада, смерть, недуги зникнуть, мир буде на землі і щастя в людях...»

А для Месії? — знову «слава в вишніх»?

І тільки слава? О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути! ,

Всім дати щастя і нещасним бути, нещасним, так, бо вічно одиноким.

Хто міг /би врятувать його самого від самотини, від страшної слави?

(Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється па камінь.)

Чого ж се я слідом за ним блукаю?

Чого? Сама не знаю. Певне, дух мене сюди завів на певну згубу.

Ну, що ж! нехай! Мені тут гинуть краще, ніж в іншім місці. Я загину тут, я вигострила погляд у пустині, мов соколиний зір,— все виглядала, чи він хоч не подивиться на мене?

Не подивився і не обернувся...

Занадто вже буйна була надія!

, Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю!

(Розхитуючись, як ті, що голосять па гробі, співає стиха тужливу східну пісню, довго, без слів.)

Про се співати можна, а сказати слів не стає.

(Співає знов.)

Яка була юрба за ним, як він ходив по Галі леї *.

І кожний встиг торкнути хоч одежу, хоч край плаща Месії, тільки я торкнути не посміла, бо нічого просить не мала в нього: ні здоров’я, ні страви на безхліб’ї. Я не знаю, чого я йшла з юрбою...

(Співає знов.)

Він нікому не відмовляв потіхи і поради.

Кому що бракувало, він давав.

(Співав.)

А що ж мені бракує? О Месіє, ти, може, знаєш?!

Нѳзамітно для Міріам Месія наблизився до неї з-за скелі, надійшовши з пустині, і схилився над нею.

Месія

Знаю, МіріамІ

Міріам ( жахнулась )

Учителю!

Месія

Не бійся, жінко, спокій я хочу дать тобі.

Міріам

О, я не хочу, не хочу я спокою!

Месія

- (лагідно і разом суворо)

Міріам,

Се дух в тобі говорить. Чом не хочеш? Спокою прагне всякий.

Міріам

Але ти,

учителю, покинув той спокій, що був у тебе в тихім Назареті *.

Месія Ти дорівнятись хочеш...

Міріам

(з поривом)

Ні, Месіе, я не рівняюся до тебе, ні!

Я знаю те, що я нещасна жінка.

Месія

Так нащо ж ти зрікаєшся спокою, єдиної потіхи всіх нещасних?

М і р і а м

(з раптовою одвагою)

Бо ти його не маєш, сине божий!

Месія

Яке тобі до мене діло, жінко?

Міріам/знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається йти геть.

Месія

Стій, Міріам, скажи, ти в мене віриш?

М і р і а м (не одкривае лиця)

Я вірю, що ти божий син, Месіє, і всім, окрім мене, даси рятунок.

Месія

Усім, крім тебе, жінко?

Міріам

Ти сказав.

Месія Я не сказав того.

Міріам

Та я те чула.

Прости, учителю, я мушу йти.

(Відступає.)

Месія Куди ти йдеш?

Міріам

Не знаю. Так, на безвість. Месія Чого ж ти йдеш?

Міріам

Бо мушу йти.

Навіщо?

Міріам Ти знаєш. Ти — Месія! Я не знаю Месія

Зостанься тут.

Міріам мовчки спиняється.

Месія

Скажи мені, ти чула, що говорив я людям?

Міріам

Так, Месіє.

Месія

Ти прийняла мої слова?

Міріам

Ніколи

я не забуду їх.

Месія

І вслід їх підеш?

Міріам

Вони слідом за мною підуть всюди, волаючи: «Ти йдеш в неправу путь!»

І, мов на жар пекучий, наступати я буду на слова твої огнисті,— сліди мої від них криваві будуть.

Месія

Уперта річ твоя, ти мов рабиня, що знає волю пана і не слуха.

Таких рабів сувора кара жде.

Міріам (падав навколішки)

0 горе! Впала вже на мене кара,