Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 40
Автор неизвестен
Дівчина
І ви поцілувалися?
Хлопець
Авжеж.
Дівчина
І сварці був кінець?
Хлопець
Ми зараз же побігли на гойдалку в найліпшій згоді.
Дівчина
Я думаю, тільки між дітьми можлива така простота.
Хлопець
«Аще не будете, аки дети...»
Дівчина
Знаю, знаю... А як ти думаєш, є така людина,, що ніколи не була зовсім дитиною?
Хлопець
Може, тільки то велике нещастя.
Дівчина
Далеко краще бути дитиною довіку.
Хлопець
Так, де в чому.
- Дівчина
Наприклад?
Хлопець
Та нащо там ті приклади?
/ Дівчина
Так, правда, не треба прикладів, аналізу, нічого не треба!
Хлопець Ти знов якась така...
Дівчина
Ні, ні, зовсім я не «якась така». Ти ж мене любиш тепер, чого ж мені ще?
Хлопець
(обіймає)
«Мир миром?...»
Дівчина (з мукою на обличчі, веселим голосом)
Ми з тобою не сварились. (Випростується в його обіймах і віддаляється трохи.) Здається, хтось стукає.
Хлопець
(раптово насторожившись)
Ні, то до сусіда.
1 Дівчина
Але мені вже додому пора.
Хлопёць
Чого так раптом?
Дівчина Раптом чи поволі, а треба ж колись іти.
Хлопець Чого так драматично: «Треба ж колись іти...»
Дівчина Бо — треба... Ну, бувай здоров.
Хлопець Чом не «до побачення»?
То по-чужому, а так більше по-народному виходить, отже, і в пісні: «Бувай здоров, несуджений друже...»
Хлопець
До чого се?
Дівчина
Ах, ти все сьогодні «до чого» та «до чого»! Ні до чого, просто — бувай здоров.
Хлопець
Ні, до побачення. (Обіймав її.) Я завтра до тебе прийду.
Дівчина
Приходь.
ч
Хлопець
N І, сподіваюсь, нарешті вмовлю тебе, що краще нам заручитись.
Дівчина
Ні, ні, ні, ти про се не говори, не говори, я не хочу. Не треба, не треба, не треба. (Раптові жести. В дверях.) Прощай!
(Зникав.)
Хлопець
Та слухай-бо...
(Махав рукою, нахмурюється, далі підходить і поправляв квітки на портреті.)
ОДЕРЖИМА
Драматична поема
І
Берег понад озером Гадаринським *. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий
берег.
М і р і а м, «одержима духом», в глибокій тузі блукав поміж камінням понад берегом, далі зіходить па шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині.
М і р і а м
Він там, він все сидить так нерухомо, як те каміння, що навколо нього.
Над ним — мені здається, я те бачу,— нависли думи хмарою важкою, от-от з них стрілить ясна блискавиця і цілий світ осяє. Ох, коли ж, коли вона розіб’є темну хмару?
Хоч би мене убила блискавиця, я прагну, прагну, щоб вона злетіла, щоб хоч на мить чоло те просіяло.
Годівлю дав юрбі, тілам і душам, всім дав спокій, а сам у сій пустелі пасе думок отари незчисленні.
Нема їм впину, а йому спочинку...
Який він одинокий, боже правий!
Невже йому не можна помогти?
Невже він завжди буде одинокий?
«Месія прийде в славі світ судити» — так сказано в пророцтві, більш нічого.
І правда, й милосердя — все для світа, а для Месії що? Чи тільки слава?