Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 31
Автор неизвестен
Любо!..
Груїчева Я б хтіла без свідків.
Любов
Тьотю Ліпо, вийдіть, зробіть се для мене. (Торкає їй плече, немов віддаляє.) Я мушу, інакше не можна.
Олімпіада Іванівна Вона її замучить...
(Виходить, опустивши голову.)
Любов і пані Груїчева.
Любов підходить до пані Груїчевої близько, але руки вони собі
не подають.
Груїчева
Я прийшла просити вас...
Любов
Щоб я виїхала звідси? Будьте певні, я се зроблю.
Груїчева
Ви не вгадали. Мій син прислав мене просити вас прийти до нього.
Любов
Прийти до нього? Ні, се неможливо. Я зважила, що ми більше не побачимось... (зміненим голосом) ніколи.
Груїчева
Ніколи, ви зважили? А подумали ви, чого коштує ваша звага Орестові?
Любов
Я думала, багато думала. Мені здавалось, що іншого виходу нема, і мені ніхто не вказував на інший вихід. Мені здавалось, що мій виїзд не дуже зажурив його.
Груїчева
Звідки ж ви се знали? Хіба він вам про се писав?
Любов
Власне, він мені нічого не писав. Я раніш бачила сама; я зрозуміла, що все скінчено. Чого я маю йти тепер?
Груїчева
Щоб потішити його, пу, коли хочете, щоб забавити його просто. ^
Любов
Потішити його я не можу, а служити забавкою не хочу.
Груїчева
Ах, який холодний,, гордий тоц! Звести людину з розуму, витягти з неї здоров’я, а потім грати ображену королеву!..
Любов
Маріє Захарівно, ви не знаєте, чого мені коштує сей тон. Ви не маєте права так говорити зі мною!
Груїчева
Права? А яке ви мали право зводити з ума мого сина, одбирати у мене мою дитину?
Любов
Я нікого не зводила з ума, сама тільки сходила,
Груїчева
Я не знаю, хто був гірше божевільний, чи ви під час вашої слабості, чи Орест після.
Любов
Що ж я з того винна? Я навіть не знала нічого.
Груїчева
Що ви винні? Ви можете ще питати? Ви знали все наперед і грали якусь божевільну гру, ставили на карту щастя, життя Орестове. Ви труїли його щодня, щогодини, потім кинули його, отруєного, на моїх руках, а самі пішли собі геть, просто рішили справу! І ви ще смієте питати, що ви з того винні?
Любов
Чого ж я одна винна? Нащо шукати якоїсь вини? Хіба од сього легше? Сам Орест казав...
Груїчева
Що мені до того, що мені до вашої філософії? Моя дитина гине, горить на вогні, я .бачу, як він тане день за днем! (Плаче.) О дитино моя, нема ж у мене сина!
Любов
На бога, скажіть мені, що з ним? Я ж нічого не знаю! Я готова збожеволіти од сього всього. Що ж з ним? На бога!
, Гру ї че в а
Ах, їцо з ним?! Серце йому щохвилини може розірватись, сам він без руху, без влади, він мучиться так тяжко... (Знов ридає.) О, коли б у вас було серце, якби ви не були каменем!..
Любов
Але що ж я можу порадити йому, що? Якби можна було його врятувати, а я на все готова...
Груїчева
Ідіть до нього.
Любов
Ви ж самі кажете, що я для нього отрута.
Груїчева
Так, отрута, отрута! Я знаю се і все-таки вимагаю, щоб ви йшли до нього. Адже ж я вприскую йому морфій, коли він мучиться, даю строфант, щоб врятувати його серце хоч на хвилину. Власними руками, силою готова повести вас до нього. У мене вже нема волі, нема сили, я все йому роблю, що він хоче, і знаю, що се його згуба. Він казав, щоб я без вас не верталась! Ідіть до нього, ідіть, благаю вас!