Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 13

Любов (до Ореста)

Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна прийняти. ,

(Показує на консолю з тропічною рослиною.)

Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля

стіни.

Отак! (До Сомі.) За тим театром та лотереями страх скільки часу змарнувалось; сором перед учителем. (До всіх.) Вибачайте, панове, що сяду при вас до роботи. (Сідав проти бюста на табуретці, що до піаніно, коло неї другий стілець, на ньому вона становить одкрите пуделко,, звідки виймав олівця і т. ін.)

Орест помагає їй врихтуватись, Любов згодом починає малювати.

Милевський

Ах, будьте ласкаві!

Любов дивиться на двері, чутно дзвінок. Орест іде одчиняти, але стрічається з Олімпіадою Іванівною, що входить з лівих

дверей. \

вихід VIII Ті ж і Олімпіада Іванівна.

Олімпіада Іванівна (до Ореста)

Пождіть, пождіть, я сама, а, боже ж мій! я одчиню! (Злуважае Милевського і Саню.) А, добрий вечір, я й не бачу! Та куди ж ви, Оресте, я одчиню! Е, вже одчинено й без нас! Чи се ви, Яків Григорович!

вихід їх Ті ж і лікар.

Лікар (входить в двері справа)

Вже ж не хто, Олімпіадо Іванівно! Добривечір вам! (Вітається з нею.) Добривечір, панове-товариство! (До Люби, що хоче встати йому назустріч.) Не турбуйтесь, сидіть, сидіть, а то «пункта» згубите. Малюйте, панночко мила, се похвально, і для панночки воно теє... показна річ. Усякій панночці слід малювати хоч трошки...

С а н я

А що ж, коли хто, як я, не може й лінії вивести? Лікар

Ну, у вас другий талан, музикальний. Хоч, грішний чоловік, як на мене, то малювати краще: тихенько собі,

нікому не заважає. Я, простіть, вашої новітньої музики не розумію: крик, лемент якийсь, стогін, нестотно, як в операційній залі. _f

⁴ Любов

От ми з вами не сходимося в симпатіях; я, власне, найбільше люблю новітню школу!

Лікар (до Люби)

І погано, дуже погано! От було за наших часів — Верді, Россіні...

Милевський

Ну, сі вже трохи пристарілись.

Лікар

Що ж з того? І ми з вами, Сергію Петровичу, не молодшаєм! Вже й нам, як то кажуть, не до Петра, а до різдва!

Олімпіада Іванівна

Ну, бог з вами, до різдва ще далеко!

Лікар

Та я так, до слова прийшлось. Що казати, таки вже «Gaudeamus igitur» тепер не заспіваємо. А колись співали, ого, ще як! Ще в мене був один товариш, чистий німецький бурш, той, було, як гукне (зводить на голос): «Gaudeamus igitur, juvenes dum sumus!» А що, Олек-сандро Вікторівно, ви часом не граєте сього? Воно й на фортепіано лепсько виходить, а нуте лиш!

С а н я

Ні, вибачайте, Якове Григоровичу, не тепер, мені вже додому пора.

Любов

(шпарко)

Е, куди ж ти, Сапечко, ще рано, зостанься... я так рада, що ти прийшла...

¹ «Отже, тішмося, поки ми молоді» — початок відомої латинської пісні університетської молоді.— Ред.

С а н я (усміхаючись лукаво)

Що я прийшла? Та ми ж так часто бачимось!

Любов

Сьогодні ми всі зібрались, можна було б славно час провести, я сподівалась, що ти згодишся мені пригравати!

С а п я

Ні, там уже, певно, мама вернулась і думає, куди се я поділась, та ще й (сміється) з мігренню!- Добраніч, Олімпіадо Іванівно. (Прощається з нею і з лікарем, потім подає руку Орестові.) Бувайте здорові. (Одчиняє середні двері.) Ух, як темно, я боятимусь!