Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 48

Тому, раз Брісбейну представився випадок писати про єврейське питання, то можна було заздалегідь пророчити, що він напише. Якщо чомусь можна дивуватися, так це тому, що він взагалі відчув потребу про це писати. Невже він міг рахувати за гоніння на євреїв спробу покласти початок з'ясуванню причин їхнього впливу в Сполучених Штатах і в інших місцях? Або з властивою діловому газетяреві проникливістю він зрозумів, що представляється зручний випадок звернути на себе прихильну увагу самих впливових груп Нью-Йорка і всієї країни? Або, нарешті, — і це схоже на правду, — він хотів би взагалі обійти це питання мовчанням, але йому натякнули на необхідність відповідного виступу у вгляді недільної передової статті і деякі з акціонерів газети висловили по цьому предметі свою думку? Цим припущенням ми зовсім не хочемо ганьбити мотиви, що спонукали Брісбейна до виступу, а лише бажаємо показати, від яких тонкощів залежать часом такого роду передовиці.

Більш важливо наступне: чи думав Брісбейн, що, написавши недільну передову статтю, він всерйоз покінчив з єврейським питанням, або що саме питання отримало необхідне вирішення? Найгірша сторона повсякденної преси в тому і полягає: раз передова пройшла благополучно, не викликавши скандалу, виходить, справу, з погляду автора, можна вважати закінченою. Таке, принаймні, загальне правило.

Будемо сподіватися, що м.Брісбейн не вважає питання закінченим. Йому не варто було б піднімати настільки важливе питання, не зробивши нічого для його вирішення: у своїй жвавій передовій статті він цього не зробив. В нього зустрічаються навіть помилки, що він повинен би виправити, вивчивши питання. «Як обстоїть справа з фінікійцями?» — запитує він. Йому варто було б зайнятися цим питанням, коли він вивчав предмет. Тоді він не зробив би грубої помилки — ставити фінікійців у настільки тісний зв'язок з євреями; єврей цього б не зробив. Але робити таку помилку в статті в захист єврейства, що має метою пропаганду серед неєврейських читачів, очевидно, дозволено. Фінікійці самі, напевно, ніколи не могли думати, що вони знаходяться в якому-небудь зв'язку з євреями, а останні, звичайно ж, цього і не підозрювали. Вже не говорячи про все інше, фінікійці, насамперед, відрізнялися від євреїв своїм відношенням до моря. Вони не тільки будували кораблі, але і плавали на них самі. Єврей же волів довіряти кораблеві свій капітал, але не свою персону. Так само, і у всіх інших відносинах, розходження між двома народами були різкі і глибокі. Брісбейн зробив би краще, якщо б керувався в цьому питанні єврейською енциклопедією. Будемо сподіватися, що він ще поповнить свої знання і доставить світові задоволення відтворенням того, що він знайде в єврейських рукописах, ще не друкованих, адже, справа йде тут не про предмет загальновідомий, начебто кулястості землі: єврейське питання ще не вирішене і ще повинне бути розроблене.