Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 126

«Яку роль, власне кажучи, грає преса? Вона служить для того, щоб розпалювати, в дусі наших інтересів, пристрасті самолюбних людей духовної складки “куди вітер дує”. Вона поверхнева, брехлива і непристойна; більшість у ній зовсім не розуміє, яким цілям вона служить».

Тут позначається той же ступінь єврейського презирства, як і в колись зробленій оцінці людської природи. Розглянемо тепер самий план захоплення панування над пресою:

1) «Ми загнуздаємо пресу і підтягнемо вудила. Також ми надійдемо і з іншою літературою: нема рації домагатися того, щоб ніякі нападки на нас не могли з'являтися в газетах, якщо з іншої сторони наше поводження буде зазнавати критики в брошурах і в книгах».

2) «Ніякі звістки не будуть робитися відомими народу, якщо вони не пройшли через нашу цензуру. Певною мірою вже і в даний час ми досягли цього тим, що всі звістки доставляються тільки декількома агентствами, у які вони стікаються з всіх частин світу».

Перше положення отримує оригінальне висвітлення, якщо його порівняти з власними зведеннями євреїв про Британську програму відносно Палестини. Декларацію, з цією програмою, міністерство закордонних справ послало лордові Вальтеру Ротшильду… Для більшості єврейських народів вона була несподіванкою, але для тих, хто обертається в Сіоністських колах, вона такою не представлялася. Основний зміст її належить міністерству Закордонних справ, але текст її піддався власній переробці в бюро Сіоністів Америки й Англії. Британська декларація складена в тій формі, який побажали Сіоністи.

3) «Література і журналістика є двома досить важливими виховними силами. Тому наш уряд зробить більшість газет і журналів своєю власністю. Якщо ми залишимо в приватних руках десять періодичних видань, то натомість ми створимо тридцять своїх власних і т.д. Публіка нічого про це не повинна знати; для цього всі газети і журнали, що знаходяться під нашим впливом, будуть для виду висловлювати протилежні погляди і прагнення. У такий спосіб вони придбають загальну довіру і залучать до себе наших, нічого не підозрюючих, супротивників, що раз потрапивши в нашу пастку, будуть незабаром знешкоджені».

Цей план здобуває особливий інтерес, якщо звернути увагу на ту оборонну війну, що у даний час ведуть багато єврейських газет. Часто доводиться чути наступну думку: «Варто тільки звернути увагу на газети, що належать євреям або знаходяться під їхнім впливом, щоб побачити які різні їхні політичні переконання і як далеко вони розходяться в поглядах». Це вірно, але це тільки «для виду», як говорить протокол 12, при чому єднання, що лежить в глибині, досить неважко знайти.

Задум сховати свої таємні цілі під ложною личиною, в Протоколах можна зустріти всюди не тільки стосовно преси, але і стосовно інших предметів. У 12 протоколі ця думка висловлюється тільки у відношенні преси, як видно з наступних місць:

а) Для того, щоб примусити письменників складати такі товсті книги, щоб їх ніхто не читав, ми «введемо на твори податок, що для книг менше тридцяти сторінок буде вдвічі підвищений». Більше всього потрібно побоюватися невеликих статей. Чим довща стаття, тим менше в неї читачів, - така думка Протоколів. Але «те, що ми самі будемо випускати у світ, щоб створити суспільну думку, буде коштувати дешево й отримає широке поширення. Податок буде зменшувати літературне самолюбство в чистому вигляді; з іншої сторони страх перед покаранням зробить письменників слухняними. Навіть якщо і найдеться особа, що побажала б писати проти нас, то ніхто його твору не надрукує». (Багато американських письменників могли б багато чого розповісти з цього приводу).