Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 107

«Коли замовкли ці громові слова, всі свічки відразу занурили в кров, пролунав вигук побожного жаху, і проклін прокричали всі присутні. У мороці, що наступив, всі вирекли амінь, амінь, підтверджуючи урочистий проклін». (Професор I. K. Hosmer, «Євреї»).

Ця розповідь показує, що міститься в цьому слові «донос». Він яскраво висвітлює той гніт, що лежить на євреях, що бажали б привселюдно виступати проти антигромадських ідей свого народу, але не сміють цього зробити зі страху найтяжчих покарань.

Донос, як то пропонує протокол 17, повинен бути зроблений на кожного, хто противиться «кагалові» або іншими словами давньоєврейській системі рад.

Після руйнування єврейської держави Римлянами, євреї зберегли в особі Первосвященика духовний і політичний центр; цей національний центр, після розсіювання євреїв і виходу з Палестини, зберігся в особі «Князя Вигнання» або Экзиларха, посада якого, цілком ймовірно, існує і понині і яку, як думають деякі, займає один американський єврей. Євреї, незважаючи на всі запевнення в протилежному, ніколи не переставали бути народом, тобто свідомо замкнутю расовю группою, що відрізняється від всіх інших, з цілями й ідеалами строго єврейськими «всі через єврея й всіх для єврея», на відміну від всього іншого людства. Що вони утворять собою націю серед інших націй, цього не тільки не заперечували видатні єврейські мислителі, але посилено це підкреслювали: у цьому відношенні їхня думка збігається з всіма фактами, що спостерігаються, - Єврей не тільки хоче жити відсторонено від інших народів, але він живе у своєму народі проти інших народів і прагне жити, наскільки можливо, під владою власних законів. У Нью-Йорку євреї в даний час домоглися того, що в них існує своя власна юрисдикція для вирішення їхніх власних справ на підставі їхніх власних законів. Це і є принцип Ради-Кагалу.

Починаючи з першого сторіччя, говорить «Єврейська Енциклопедія», «громада», «збори» або «кагал» були центром єврейського життя. Це було вже в часи Вавілонського полону. Останнім часом Кагал сплив на поверхню офіційно на Мирній Конференції, на якій євреї, відповідно до світової програми, - єдиної, яка з повним успіхом і без зміни була прийнята мирною конференцією - виговорили собі право Кагалу для своїх культурних нестатків і потреб керування; це право збільшило число їхніх переваг у тих країнах, де дотепер збереглося їхнє особливе положення. Польське питання є питання чисто єврейським, і Падеревський зобов'язаний своїми невдачами як державна людина єдино тому, що він знаходився під єврейським впливом. Румунське питання також є єврейське питання, і всі Румуни говорять про Сполучені Штати, як про «єврейську країну», тому що від своїх політичних діячів вони довідалися про той сильний тиск, який винесал їхня батьківщина з боку американських євреїв. Це тиск, що торкався корінних румунських життєвих інтересів, був настільки сильним, що примусив Румунію підписати угоди, які були для неї настільки ж принизливі, як ті умови, що Австрія пред'явила колись Сербії і які спричинили за собою світову війну. Єврейське питання, як можна переконатися, стоїть вище всіх сил, що викликали війну, і вище всіх перешкод до миру, що коли небуть бачив світ.