Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 105

Цю главу варто було б ще продовжити. Насамперед виникає питання, чи не буде мудрецями викладена їхнім учням нова програма, подовження «сходів», після того, як програма Протоколів вже досягнута в багатьох подробицях, і чи не повинен світ чекати нових викриттів. Можливо, що знайомство з єврейськими планами, що у даний час наступило, змусить народи прокинутися, завдяки чому існуюча програма буде знищена і надія створити які-небудь нові програми назавжди зникне. Але Іуду веде яскрава зірка!

XV. Чи є нинішні «ради» єврейським «кагалом»?

Ради не російська, але єврейська установа. Та вони не є сучасний винахід євреїв, не є нова політична ідея, що належить різним Троцьким. Їх походження давньоєврейське, це - форма керування, що євреї ввели в себе після завоювання Палестини Римлянами, з метою зберегти свою відособленість, расове і національне життя.

Сучасний більшовизм, що нині є простою оболонкою здавна задуманого удару, за допомогою якого повинне бути встановлене панування однієї раси, негайно ж установив ради, як форму державного керування тому, що євреї всіх країн, що приймали участь у російському більшовизмі, зпоконвіку були навчені устрою рад і керуванню з їх допомогою.

Рада згадується в «Протоколах» під древнім ім'ям «Кагал». У 17 протоколі говориться: «Вже і в даний час наші брати зобов'язані доносити на відщепенців із власного свого сімейства і на всякого, хто не підкоряється кагалові. Коли наступить наше царство, всі піддані держави повинні будуть нести таку ж службу».

Кожний, хто знайомий із сучасним життям євреїв, знає, що значить донос на відщепенців. Переслідування, яким піддаються євреї, що прийняли християнство, або сини і дочки строго правовірної єврейської родини, що женяться або виходять заміж за неєвреїв, по жорстокості своїй не мають нічого собі подібного в іншого людства.

Недавно, в одному з Західних Штатів Америки, молода освічена єврейка вийшла заміж за неєврея, видавця газети. З того моменту, як вона відкрила свій намір, з нею почали обходитися, як з відпвшою. Якби вона вмерла яким-небудь ганебним чином або віддалася самому безчесному ремеслу, презирство до її долі не могло б бути сильніше того, що виявили до неї з цього приводу. Похмурий похоронний обряд був виконаний із згадуванням її імені, і в день її весілля вона була оголошена померлою для свого народу.

Описаний випадок не є чимось особливим. Розповідь, що захоплює, можна знайти в життєписі Спинози, великого філософа, якого нині євреї охоче виставляють, як прикрасу свого народу. Хід його мислення привів його до сумніву в істинності раввинських догматів, - тих «правил людських», про які говорить Новий Завіт. Тому що Спиноза в той час був ще непомітною особистістю, то насамперед застосували до улюбленого євреями способу, - підкупу. Мені варто було б подумати перш, ніж застосувати вислів «улюблений євреями спосіб підкупу», якби, на жаль, це не було правдою. У нас немає схильності з низьких мотивів говорити наклеп, але історія єврейського народу, написана євреями, дає цілі гори доказів того, що підкуп є надійною й улюбленою зброєю євреїв. Те, що ми знаємо про це в даний час, підтверджує, що в цьому відношенні нічого не перемінилося. Єврейський письменник Іаков Ізраэль де Хаан (Haan), голландський адвокат у Єрусалимі, недавно констатував той факт, що продажність арабської преси подає великі надії до того, що арабська агітація проти євреїв у Палестині в кінцевому результаті припиниться. Він пише: «Між арабами йде пожвавлена агітація проти того, що вони називають сіоністською небезпекою. Але араби, й особливо арабські газети легко піддаються підкупу. Завдяки цій слабкості вони програють при перегонах на далеку відстань».