Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 109

Часто приходиться чути фразу: «Але американські євреї ненавидять Троцького і ради». Невже? А от на стор. 9 Американського журналу «Єврейський світ» від 30 липня 1920 року ми знаходимо лист за підписом містрісс Самуель Руш (Rush). Заголовок його говорить: «Чи дійсно ми встидаємося Троцького?» Ось витримки з цього листа: «Недавно я чула від видавців єврейських газет численні скарги на те, що євреїв дорікають у радикалізмі. Це вірно: є багато євреїв-радикалів. Правда і те, що деякі вожді радикалів - євреї. Але перш ніж проливати сльози про такий напрямок нашої раси, трішки подумаємо. Про Троцького не можна сказати інакше, як про освічену людину, що вивчила світову економіку, як про сильного й енергійного вождя і мислителя, що безсумнівно буде відзначений в історії, як один з числа великих людей, якими наша раса ощасливила світ… В даний час досить мало хто з нас сумнівається в тому, що за всіма безглуздостями, що пишуть про Росію, стоїть одна велика правда, а саме, що Росія знаходиться в тому перехідному стані, що завжди є наслідком нового будівництва. За видимим безладдям криється план, з катастрофи виростає порядок. Вона не буде країною утопії, але там буде створений уряд настільки досконалим, наскільки будуть у силах створити з такого недосконалого людського матеріалу ті, безсумнівно високо обдаровані духовно ідеалісти-практики, що тепер там будують. Але ж один з цих вождів - Лев Троцький! Що ж, - або ми дійсно повинні встидатися Троцького?».

У всякому разі в даний час ця дама Троцького не встидається.

Візьмемо далі суддю Фішера з Чикаго. Не забуваючи отимувати платню за своєю суддівською посадою, суддя Фішер роз'їжджав по білому світі на службі організації «Єврейська Допомога». Незабаром після свого від'їзду з Америки він змінив свої плани і рушив у Росію. За його розповіддю, йому дозволили в'їхати в Росію під тією умовою, що він не буде втручатися в політичні справи. Очевидно, при його поверненні в Сполучені Штати таку ж умову йому поставлено не було, тому що він почав там відкрито виступати як захисник думки про необхідність завести повний товарообмін з російським радянським урядом. От резюме того, що ним сказане на сторінках Чикагської «Трибуни»: «Ми повинні залишити Росію у спокої. Нам варто відновити торговельні зносина з радами. Більшовицький уряд міцний. В той час, як у комуністичній партії всього 500.000 членів, за режим Леніна стоять майже 100 мільйонів міцно спаяних селян». У числі радянських планів, за які стоять нібито 100 мільйонів спаяних селян, між іншим існує і наступний. Тут я надаю слово тому ж судді Фішеру, чия розповідь становить особливий інтерес ще і тому, що сам Фішер є суддею в суді по злочинах проти моральності в Чикаго: «Недавно поширився слух що російські жінки націоналізовані. Це не правда, але легкість, з яким там укладають шлюби і відбуваються розводи, сприяє частій зміні чоловіка і жінки. Всякий, хто хоче женитися, йде в ратушу, як ми б сказали, і реєструється в шлюбних списках. Тяжіння до шлюбів велике. Якщо двоє мають потребу в платті або в їжі, то вони змовляються одружитися на один день. Наступного дня вони знову йдуть у ратушу і знову реєструються… Але цього разу їхні імена заносяться спільно в книгу розводів. От все, що потрібно для того, щоб одержати розвід, а в додачу, дивишся, ще отриманий гарний обід». Суддя Фишер з Чикаго, що розповідає про це, що повернувся додому з поїздки з єврейським товариством допомоги, очевидно належить до числа тих, хто Троцького не встидаються. Так само і Макс Пайн, що багато років займав місце секретаря «З'єднаної Єврейської Торгівлі» у Нью-Йорку, відвідав радянську Росію в якості представника робітників. Він також зумів розповісти багато гарного про Ради і між іншим той дивний факт, що як би суперечить іншим, що євреям у Росії живеться дуже добре навіть тоді, коли вони не стоять за більшовиків.