Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 100
Генрі Форд
Другий Протокол має своїм предметом війну. Ось як він починається: «Для наших цілей необхідно, щоб війни, по можливості, не спричиняли збільшення територій. Цим шляхом війни отримують економічне забарвлення, і народи взнають силу нашої переваги по тій допомозі, що ми в цьому питанні зробимо».
Кому між 1896 і 1905 роками могла прийти в голову думка, що нове гасло «без анексій» знайде собі застосування у війнах? Кому-небудь з нас? Якому-небудь державному діячеві? Але нам відомо, що генеральні штаби займалися планами й операціями можливої майбутньої війни. Нам також відомо, що державні люди, що усвідомлювали відповідальність, яка на них лежала, працювали над створенням мислимої рівноваги між різними інтересами, завдяки чому можливість війни робилася мало ймовірною. Хто ж вивів з ладу за допомогою простого гасла «без анексій» всі ці планомірні і завбачливі починання?
На щастя, відповідь на це питання дають самі безперечні єврейські джерела. У газеті «
У цій статті м.Розенталь розповідає про те, як на шостому конгресі сіоністів у Базелі (у серпні 1903 р.) виникла серед євреїв гостра розбіжність через зроблений єврейству пропозиції Великобританії прийняти Уганду в східній Африці, як колонію для єврейського заселення. Більшість сіоністів обурювалося на своїх вождів Герцля і Нордау за їхню згоду на британський план. І от, з розповіді Розенталя, на трибуну конгресу зійшов Макс Нордау й у громовій промові розбив доводи супротивників Уганди і довів, що треба вступити в угоду з Британією. Приводжу досить характерне місце з цієї промови єврейського мудреця, Нордау:
«Я хочу розповісти вам про часи майже забуті, про часи, коли європейські держави вирішили послати флот проти фортеці Севастополь. У той час Італія існувала, але З'єднаного Королівства Італії ще не було. У дійсності, Італія була тоді маленьким Сардинским герцогством, а велика вільна і єдина Італія була лише мрією, пекучим бажанням, віддаленим ідеалом італійських патріотів. Вождями Сардинії, що замишляли вільну і єдину Італію і за це боролись, були три великих народних герої: Гарібальді, Мадзіні і Кавур.
