Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 29

- У Південній Африці вірять, що історії варто розповідати тільки в темряві. Саме тоді вони оживають. Звичайно, у це можна вірити або не вірити... Але давайте будемо дотримуватись традиції! - І Йорі вимкнула світло та сіла ближче до центру кола. - Бабуся розповідала, що наш світ складається з трьох частин: лісу, підземного й підводного світів. Найкращий із них - підводний. Той, у свою чергу, поділяється ще на кілька. А править ним сама королева дощів Муджа-джі, - Йорі підвелася на повний зріст, підійняла руки вгору, торкнулася закрученого цупкого волоссячка, перевела погляд на стелю й почала притупувати ногами. - У нас є багато богів, але легенди розповідають, що світ створило божество на ім’я Нана-Булуку. Ніхто його не бачив... Але кажуть, що згодом воно народило двох близнюків: Маву й Лізі. Мава - то місяць, що керує світом уночі, і Мава - то є мудрість, - притупувала далі в такт оповіді Йорі. - Лізі - то сонце, себто сила! У нас є багато різних легенд, однак, на жаль, усіх не охопити. їх знає тільки королева дощів, вона всі земні сили в кишеню складає. А коли потрібно, застосовує!

- А ти бачила ту королеву? - хтось прошепотів ледь чутно.

- Ні! Вона десь у племенах живе! А ми -в місті! Тож ми, як тато стверджує, надто ур-банізовані... Але ці повір’я передаюся в нашій родині з покоління в покоління. А ще я вмію на мові племені Масай говорити. Отак: цок-цок-цок-цок, - зацокотіла швидко язиком по піднебінню Йорі.

- І що це означає?

- І гадки не маю, - вона увімкнула світло, -але моя бабуся знає. Вона дуже пишається, що ми родом із племен Масай - найвищих і найповажніших племен Кенії.

Дівчинка дістала з валізи в’язку прикрас, зроблених із різних зерен та трав, і почала роздаровувати.

- Цок-цок-цок! - повторила Лолі. - Так можна дякувати?

- Еге! - засміялася Йорі.

- А я буду наступною... - почала Каталіна. -Розповім вам про смачну мексиканську страву. Було б гарно й пригостити вас, але не зараз...

Отож, кожного квітня на мексиканських фермах збирають урожай кактусів.

- Навіщо? - здивувалася Ксеня.

- Я так і знала, що хтось запитає. Ви теж думаєте, що кактуси тільки для краси?! Помиляєтеся! У Мексиці їдять кактуси в таких кількостях, як у вас капусту, - пирхнула Каталі-на. - Вони, до речі, смакують навіть сирі!

- Але ж то, певно, не кожен кактус, а тільки спеціальний вид? - втрутилась Софі, непокоячись, що дівчата надумають поласувати першим ліпшим кактусом.

- Звичайно! Я маю на увазі “Нопал Ґранде”. У нього дуже приємний смак. Листки потрібно збирати молодими, бо інакше вони стануть м’якими всередині, а кактус, як яблуко, має хрумтіти. Рецепт “Смаженого “Нопал Ґранде” по-вікторіанськи”: пагони ретельно почистити від колючок і дрібно посікти на прямокут-нички, як картоплю. Вмокнути в яйце, муку й обсмажити на олії. Усе! Ну, можна ще полити сальсою - перченим томатним соусом.

- А хто не любить перчене?

- У Мексиці таких немає! - розсміялася Ка-таліна. - Але вам я приготую помірну страву! -вона дістала з конверта по світлині й роздала дівчатам. - Ось він, величний “Нопал Ґранде”. Росте в моєму садку!