Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 73

— Питання, хто це може собі дозволити? Більшість людей ледь вибирається у двотижневу відпустку.

— А що з тією твоєю знайомою? — звернувся до білявки відчайдух.

— Їй обіцяли, що за кожну завербовану особу вона одержить комісійні. Тож вона дзвонила до нестями. Їй навіть не оплатили телефонні рахунки. Сказали, що ніхто не зголосився.

— А вона не могла притягти їх до суду?

— Зараз розповім. Спершу вона знайшла кільканадцять клієнтів, до яких раніше дзвонила. Вони дали їй письмові свідчення, що зголошувалися до клубу „Fantastic Time“. Тоді директорка, та ж сама білявка, що нас привітала, заявила, що не може заплатити, бо жоден із клієнтів не пристав на пропозицію фірми. Моя знайома знову до телефону і ну розпитувати людей, чи хтось із них винайняв будиночок. Знайшлося кілька осіб, які підписали наступні свідчення. Вона пішла з тим усім до фірми, а за фірмою і слід завіявся. А через півроку вона вигулькнула під назвою „Fantastic Experience“. Проте швиденько згорнула вітрила, бо на першу ж презентацію заявилася купа одурених. Телемаркетери з рахунками на кількасот злотих, продавці, яким не сплатили комісійні, ну і клієнти. Виявилося, що більшість хатинок виглядає як Робінзонова хижа після тайфуну. У деяких хтось уже навіть мешкав. Словом, велике ошуканство. Директорка робила вигляд, що не розуміє, мовляв, та польська мова така складна! Домовилася зі всіма на наступний день.

— І, певно, тільки її й бачили? — усміхнувся хлопчина з дредами.

— Ну. Фірма перебралася до іншого міста. Вони перечекали півтора року, змінили назву і для маскування дали оголошення про набір перекладачів, — сказала білявка, підводячись з місця.

— Я теж іду, — озвався відчайдух, — хоч і маю охоту висловити тій видрі все, що про неї думаю.

— Я іду з вами, — долучилась я.

Пішли майже всі. Залишилися тільки власниці ідентичних піджачків, задоволені, що спекалися конкурентів.

Не знаю, чи сміятись, а чи плакати. Я мушу підбити підсумки. Спочатку плюси:

Не дала себе обдурити.

Перенесла термін захисту.

Тимчасово опанувала дракона дієти.

А тепер мінуси:

Не маю роботи (і далі!).

Захист усе ще попереду (стрес).

Емек не телефонує.

Здавалося б, три на три, нічия. А до слова, чого це я плакатиму? Через Емека.

3.07. Після Йольчиного захисту. Вона одержала „відмінно“. Влаштувала вечірку в родинному колі, а сьогодні запросила нас на вино.

— Ви мусите скуштувати великого світу, — заявила вона, затягаючи нас до „Імперіалу“.

Тож сидимо й куштуємо, а радше цмулимо вино.

— Як там вечірка на честь захисту? — почала Евка.

— Незле. Але виникла проблема. Віктор.

Ми витягли вуха з-під волосся.

— Мені здається, що він переживає захоплення іншою жінкою.

— Що?

— Я й сама не знаю, чи хочу про це говорити.

— Якщо ти вже почала, то закінчи, бо нас зжере цікавість, доки ми встигнемо зжерти цей салат за півсотки, — підохотила я.

— Коли ти помітила, що Віктор тебе зраджує?

— Я не сказала, що він мені зраджує, — виправила Евку Йолька. — Я сказала, що він захопився.

— Ну добре, захопився, і коли ти це помітила?