Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 3

— На Щепана.

— Ти тут тему не міняй, — заатакувала мама. — Як до суботи не надійде переказ, у неділю вранці чекай на поліцію.

— Не буде жодної поліції. Я вже дзвоню до мого юрисконсульта. Вишлю тобі чек від самого ранку.

— Краще, щоб так і було. Бо інакше я в суботу зателефоную до мого юрисконсульта і нацькую на тебе судових виконавців з Польщі.

— Вони, Жабцю, не знадобляться. То що, Малинко, з тією інструкцією?

— Дай її своєму юрисконсульту! — крикнула мама й пожбурила слухавку.

Через три дні прийшов чек на 1500 марок, по 500 на кожного. А сам батько заявився на мої заручини. І, звичайно, все зіпсував.

Заручини

Свята. Ялинка на півкімнати, гірлянди на ній мигтять, як лампочки на авто шерифа. Повний парад. Білі блузки, скатертина цупка від крохмалю. Всі причепурені: мама в перлах, Рафал при «метелику», його старі в парчі. Саме крається кавовий торт. Раптом дзвінок. Щось у мені тьохнуло, але нічого, суну до дверей. Відчиняю, а переді мною піраміда з фруктів. Самі екзотичні, навіть усіх і не назву. Нагорі ананаси. Розгортаю листя, і що бачу? Батькову фізію. Він анітрохи не змінився, тільки що засмагліший, ну і та хімзавивка. Американська усмішка від вуха до вуха. А на шиї єдвабний шалик кольору вохри. Я запросила батька заходити. Зайшов, поставив тацю. Відтак повернувся по скриню з пляшками. Притарганив її, захеканий, і зразу завалився до кімнати.

— Вітаю батьків майбутнього зятя, — подав він руку Рафаловому батькові. А на тій руці, на підмізинному пальці, полискував латунний перстень зі штучним рубіном завбільшки зі сливу. Батько полюбляв дешеві ефекти. Сів за стіл і підморгнув до матері.

— І ви п'єте такі паршиві вина на заручинах моєї спадкоємиці? — Батьки Рафала витріщились, як коропи на різдвяному столі. А старий, не кваплячись, звернувся до Рафала: — Що ти поробляєш, юначе?

Рафал став белькотіти, що закінчує фінансовий.

— Добре, сину, — схвально покивав головою батько. — Я шукаю когось, хто дав би раду моїм грошенятам. Зараз до мене пливуть кораблем двадцять мільйонів доларів золотом. Мушу щось із тим зробити. Кудись заінвестувати.

І зітхнув при тому так, начебто проблема грошей страх як його знуджувала. Багач. Мама тільки знай підливала собі вино. А мене затрусило так, що ледве поцілила виделкою у відбивну. Зрештою не витримала й вискочила до лазнички. Витягла з-під ванни бутель шведських трав і — бух! Гірко! Ще два ковтки. Ну, трохи легше. Повернулася до рівноваги й до кімнати, де батько приязно гомонів із Рафаловими старими. На хвилю замовкнув, відтак сипав далі:

— Слухайте, діти. Я маю рахунки у всіх банках уздовж німецько-французького кордону. Треба щось із тим зробити. Може, я переписав би їх на вас?

— Та що ти, тату! Не треба.

— Може, я теж влаштую якісь заручини, — обізвався мій брат.

— Тобі, Ірусю, теж щось капне, у мене є фабрика…

— Мабуть, на Місяці, — буркнув попід ніс Ірек. Рафалові старі не почули, батько теж.

— Вона чекає на тебе, от тільки закінчи навчання.

— Але не конче астрономічний факультет? — вів далі мій любий братик.

— Іреку! Прикуси язика, — цитьнули ми воднораз із мамою.