Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 116

«Тоді я куплю собі таку саму, рожеву. Крім того, буду вся в малиновому. Тільки ні на що не розраховуй».

«Мені цілком вистачає десяти годин розрахунків на роботі. Гарно бався на свята».

24.12. Я обожнюю Різдво. Обожнюю пахощі ялинки, пломінчики свічок, які відбиваються в блакитних свічниках, смак вареників, политих конопляною олією. Привітання, навіть якщо вже в соте чуєш: «Щоб ти знайшла собі чоловіка». Компот із чорнослива, після якого мені завжди сверблять вуха. Подарунки під ялинкою (велика таємниця!). Спільне фальшування колядок.

Я завершила декорувати стіл.

— Забагато свічок, — оцінила мама.

— Їх і мусить бути багато. На знімку вдвічі більше, — показала я їй журнал.

— Мені це не подобається, — комизилася вона. — Виглядає, як могила в Задушний день, ще тільки хризантем бракує.

Я мовчки забрала чотири свічки.

— Якщо ти вже конче хочеш забирати, то забери щонайменше сім. Чотири нічого не змінять…

Я зиркнула на годинник.

— Мама, звичайно, запізнюється. Певно, воює з мотлохом у коридорі. А може, з нею щось сталось? Як ти гадаєш?

— Я нічого не гадаю, я йду переодягатися.

— Саме час. Тільки у щось елегантне і щоб не стріляла мені очима.

— Перед Губкою?

— Мені не подобається, що ти називаєш його Губкою.

— А як я повинна його називати? Пан Губка? Доктор Губка? Наречений Губка?

— Ти намагаєшся зіпсувати мені вечір? Цього разу я не піддамся на провокацію, — мама вийшла до кухні.

Я ледве застебнула блискавку на своїй святковій сукні, а вже залунав дзвінок.

— Відчини, Малинко! Я мішаю «вушка»!

Я побігла до дверей, на порозі стояли бабуся, Губка. А також Ірек. Нарешті комусь придасться зайва тарілка для подорожнього.

* * *

— Ну, сестро, — Ірек відламав великий шматок проскурки, — моря грошей і невичерпного струменя успіхів в особистому житті. Ти записала мені ту касету?

— Не було що записувати. Я намагалася щось із неї витиснути, але вона не піддається на провокації.

— Може, мені пощастить. Я страшенно тужу за промовами.

— А батько? — пошепки запитала я.

— Він хотів приїхати, але я його відрадив.

— Слушно.

— Він передав привітання і сказав, що вишле всі подарунки, з цією метою навіть ліквідував один із рахунків.

— Батько є батько.

— Він у своєму репертуарі.

— То що? Треба йти привітати інших.

Ми рушили довкола столу. Дорогою мені трапився Губка.

— Що ж, Малинко, — він довго добирав слова, — щоб ти нарешті заповнила свою мучівну порожнечу.

— Навзаєм, пане доктор.

— Богусю.

— Богусю, — виправилась я. — І щоб ви ніколи не шкодували про своє рішення.

— Я теж собі цього бажаю.

— Любі! — урвала нашу балачку мама. — Годі, годі, запрошую до столу.

Ми повсідалися і напихаємось.

— Розкішний борщ, — похвалив Губка. — А «вушка»? Поема. Певно, ти з ними намордувалася.

— Я роками відпрацьовувала відповідну техніку.

— А всі ті голубці, коропи, пироги.

— Мені трохи допомагала мама, але Малину я не могла ні до чого залучити. Не знаю, як вона колись даватиме раду з хатою і двома дітьми. Готування, прибирання, кашки, батьківські збори, скирти прання, влаштувати свято, попрасувати чоловікові сорочку.