Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 111
Ізабелла Сова
Фінальні титри, перелік виконавців на тлі пальм. І знову треба чекати до понеділка!
Що це? Здається, дзвінок. Я помчала до дверей. Евка!
— Я думала, ти вже не повернешся.
— Привіт, Малинко, подружко, аспірантко.
— Ти вже знаєш? Але я маю ще кілька тузів у рукаві. Ти чула про Йольку?
— Вона виходить за данця, через місяць.
— Хто тобі сказав?
— Краще допоможи мені з торбами. Вони важать, напевно, тонни. І забери в мене ті листівки, — подала вона мені стос поштівок, усі з Іспанії.
— Чорт, я зовсім забула про скриньку, — я взялася їх переглядати. «Привітай захисницю гепардів». — То про Йольку ти вже знаєш?
— Знаю, відсунь торбу.
— Зараза. Але про Клюску, напевно, не чула.
— Він розбився об матрац, а раніше скаженів через пухлину лобної долі. Найзастаріліша інформація. Зате я маю для тебе кілька свіженьких булочок.
— Ну?
— Спочатку хочу вмитися, щось з'їсти, і тільки тоді. Маєш щось квасне?
— Кефір, маслянка, два йогурти, білий сир.
— Як бачу, ми робимо поступ. Наша люба егоїстка нарешті подбала про когось іншого.
* * *
Дев'ята. Евка саме прикінчила черговий йогурт, а я чекаю, переглядаючи листівки.
— Саме це мені й було потрібно. Молочні продукти з великою кількістю бактерій.
— Що там із твоїми новинами?
— Зараз. Тільки викину склянку. Зосередься і слухай уважно, бо повторювати не буду.
— Ну?
— Лешек зустрів справжню половинку.
— Він мені вже казав. В Іспанії. Його звуть Міґель, і він працює барменом.
— Новина номер два: я з Томеком.
— Серйозно? Відколи?
— Від вересня. Він поїхав до Льйорета, щоб забути мене.
— І що?
— Ми зустрілися першого ж дня. Біля моря. Щоправда, там тільки два пляжі…
— Не боїшся?
— Є трохи. Але я телефонувала до твоєї бабусі і вона сказала, що все в порядку.
— До бабусі телефонувала, а до мене не могла?
— Я вислала тобі тонни листівок.
— Я воліла б один маленький дзвіночок. Засихала тут від самотності. Навіть впадала в депресію.
— Знаю, Лешек мені казав. Ти, певно, тому не брала слухавку в день народження.
Тому. Але я не бажаю до того повертатися. Будуть інші дні народження.
— Начеб та Іспанія далеко, — змінила я тему, — а ти про все знаєш.
— Стосовно пліток. Ти знаєш, що твоя мама має нареченого?
— Триндиш! А як же батько?
— Вона саме розлучається. Ірек намовив її по телефону. Мабуть, заплатить купу грошей. Зв'язок з Німеччиною коштує недешево.
— Про від'їзд Ірека ти теж знаєш? Хто має такий довгий і спритний язик? — Досі рекордсменкою була я.
— Я не зраджую імен своїх інформаторів. Хочеш знати, з ким крутить твоя мама?
— Зі Сташеком? Колись він погрожував, що коли вийде з абстиненції…
— Відповідь невірна, — обірвала Евка. — Ніколи не здогадаєшся, тому я тобі скажу. Богуслав Губка. Психіатр.
Губка? Боже, тепер я все розумію. Бідолашний Губка!
