Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 107
Ізабелла Сова
Боротьба за книжку
Поки ти потрапиш до каталогів, себто до залу, вщерть забитого бібліографічними картками, мусиш позбутися верхнього покриву. Але увага! Якщо, о лихо, у твоєму плащі бракує вішачка, навіть не смій наближатися до гардероба. Ти лише втратиш дорогоцінний час: свій, паній гардеробниць та інших учасників гонитви. Повертайся, коли внесеш поправки у свій одяг. Натомість якщо безцінний вішачок є, можеш спокійно вставати в чергу. Скинь плащ заздалегідь і тримай його напоготові. Шалик і шапку сховай окремо, до пакета, інакше наразишся на такий обмін реченнями:
— Не пхай мені шапку, бо випаде й загубиться. А я не буду платити.
— Ви нічим не ризикуєте, бо ж тут написано, що бібліотека не несе відповідальності за загублені речі.
— Не дискутувати тут мені, тільки сховати шапку. Тобі куди?
— Ну… до бібліотеки.
— Ти мусиш знати точно. Швидше вирішуй, тут тобі не кав'ярня!
— Е-е-е… до каталогів, а потім, може, до періодики.
— Даю номерок у каталоги, потім треба поміняти. Тільки не загуби, бо заплатиш штраф! Прошу!
Ти стискаєш у долоні коштовний номерок, спинаєшся вгору стрімкими сходами. Заходиш до відділу каталогів і чемно чекаєш на вільний комп'ютер, щоби вибрати з меню те, що хочеш позичити. За годину ти примудряєшся заповнити двадцять бланків замовлення. Вкидаєш їх до скриньки, що нагадує поштову, а вони летять кудись додолу. Я завжди уявляю собі, що вони пурхають вузькою трубою, повільно, наче листя. Осідають на дні скрині, що стоїть у велетенському пивничному залі, повному полиць із книжками. Межи полиць мовчки сновигають бібліотекарі. У кожного на голові шахтарська каска з ліхтариком, а в долоні стос бланків, видобутих зі скрині. Коли вони знаходять відповідний том, то завантажують його на один із кількох фабричних конвеєрів, а ті виносять книжки на поверхню.
Весь процес пошуків триває дві години, які треба якось згаяти. Найкраще бавлячись у виписування наступних бланків. Нарешті ти сунеш до абонемента й починаєш від пошуків відмов. Знаходиш свої, позначені такими написами: «на руках», «неправильно заповнений бланк», «книжка в оправі», «нерозбірливий почерк», «немає номера читацького!!!», «доступна тільки в читальному залі».
Шістнадцять бланків повернуто. «Непогано. Одержу чотири книжки», — думаєш ти, займаючи чергу. Подаєш свій читацький. Бібліотекар приносить книжки.
— Я ще перевірю, чи немає якихось проблем.
Починає переглядати.
— Ця тільки в читальному, брошур не видаємо, — пояснює він. — Ця теж ні. Видана до сімдесятого року.
— Гаразд, я візьму ці дві.
— Хвилинку, а що ви вивчаєте?
— Управління.
— А це повість для молоді. Тільки для студентів педагогіки й виховання.
— Гаразд, тоді відкладіть, — змучено капітулюєш ти. — А остання?
— Ця? — обличчя працівника абонемента осяває гордість. — Цю ми можемо вам видати.
* * *
Упродовж наступних днів ми нарешті змогли оглянути місто. Я навіть не знала, що в Кракові стільки пам'яток. Але для чого датські провідники?