Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 108

— Знаєш, Малино, — зауважив Яспер. — Це ж насправді я тебе супроводжую.

— Повернути тобі гроші?

— Я тільки пожартував.

Сидимо в китайській кнайпі. Коротка перерва на ланч.

— Що замовимо? — запитала я.

— Байдуже, — відповів Яспер, — усе так чи йнак матиме смак курки. З великою кількістю глютамінату натрію.

Замовили. Дівчина в сукенці з драконами принесла нам на таці дві тарілки. Для мене — смажені овочі з локшиною. А для Яспера — рис з овочами та рибу.

— Смакує? — запитав він.

— Хочеш спробувати? — запропонувала я.

— Добре, а я почастую тебе своїм. І як?

— Не бачу різниці. Курка, паростки сої, гриби мун, глютамінат натрію.

— У мене трохи більше грибів, — Яспер приглядався до пошаткованих овочів.

— Тому ти й заплатив більше.

— На цілих сім злотих. Не знаю, чи це вигідна оборудка.

Їмо далі. Раптом Яспер відірвав погляд від тарілки.

— Що ти робиш завтра ввечері? Коли смеркне?

— Ти мені скажи, — кинула я фразою з фільму.

— Ми могли б зустрітися?

— Звісно. — «Оце ідеальна гідеса. До послуг двадцять чотири години на добу. Не задає жодних питань».

— Напевно, ти хочеш знати, чому коли смеркне?

— Шеф платить, шеф замовляє музику.

— Бачиш, Малино… Я хотів би серйозно з тобою порозмовляти, а це вимагає відповідного настрою. Інакше це не пройде мені крізь горло.

— Розумію.

Ми доїли наші порції. Яспер розплатився. І ми вийшли. Сповнені смажених овочів, курки, паростків, глютамінату натрію. Яспер — грибів мун, а я — цікавості.

* * *

Про що він хоче розмовляти? А якщо він закохався? Сподіваюся, що ні. Бо хоч він і класний хлопець, у мені ніщо не ворухнулось. А може, нема чому ворушитися?

* * *

Ну то й сидимо. Полька й данець в італійській кнайпі. Цмулимо французьке вино й чекаємо на спагеті з грецьким сиром. З динаміків ллється ірландська музика. На мені іспанська куртка, на Ясперові шведська блуза. Пахнемо німецькими дезодорантами. Розмовляємо по-англійськи. Глобалізація.

— Не знаю, з чого почати, — озвався Яспер.

— Найкраще спочатку.

— Розумієш, Малино… Я закоханий… — «Халепа! Так я і знала!»

— Може, тобі це тільки здається?

— Я ще ніколи не був так упевнений у своїх почуттях. А повір, що я зустрічав багато дівчат з цілого світу. Цього разу все геть інакше.

— Справжнє кохання?

— Проблема в тому, що я не знаю, які в мене шанси.

І що я маю йому відповісти? Надити туманними обіцянками чи зразу запропонувати дружбу?

— Все залежить від тебе, — він безпорадно подивився на мене блакитними очима.

— Яспер… я й сама не знаю.

— Без тебе я пропав!

— Я мушу це обдумати.

— Я знав, що ти погодишся! Ти чудова дівчина.

Я зітхнула. Може, кохання прийде з часом, як кажуть китайські мудреці?

— Коли ми могли б зустрітися? — запитав він. — Я, звісно, і надалі плачу. Вдвічі.

Усе це починає рухатись у неправильному напрямку.

— Не знаю, чи випадає мені брати гроші…

— Дівчино! Ти не береш їх задурно. На тебе чекає важка робота. — «Отак виглядає скандинавський романтизм. Важка робота за подвійну оплату».

— Якщо ти чекаєш, що…

— …не бійся, — обірвав мене Яспер. — Я теж зроблю, що зможу. Але успіх операції залежить від тебе. Точніше кажучи, від вправності твого язика.