Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 104
Ізабелла Сова
— Він і справді мав на увазі мене?
— Я теж здивувалася… Тобто ти, Малинко, була гарною студенткою, нічого не скажеш, — стала пояснювати пані Чеся. — Але щоб професор телефонував у твоїй справі аж із Тенеріфе?
— Я теж цього не розумію.
— То як? Ти хотіла б?
Я на мить замислилася. Це все ж таки якийсь вихід. Може, мені дадуть стипендію.
— Коли треба подати папери?
— Взагалі-то, до першого вересня, але зважаючи на обставини… — Пані Чеся хвилину розмірковувала. — …добре було б закинути їх сьогодні, до другої. Бо в суботу ми не працюємо.
— А співбесіда?
— У понеділок, рівно о дванадцятій.
Я зустріла його дорогою з універу.
— Все це відбувається якось зашвидко, — я почала нервово тинятися кімнатою.
— Я теж маю для тебе несподіванку.
— Знаєш, кого народила Брукі?
— Донечку, але я не про це.
— Я перетворилася на слух.
— Справа виглядає так. Є халтура, від понеділка. Супроводжувати туриста з Данії. Він башляє п'ятнадцять злотих на годину. Я сам з радістю взявся б, але знову їду, — Лешек скорчив міну а-ля «Запитай мене, куди я їду!»
— І куди ти їдеш?
— До Льйорет де Мар. — Тепер Лешек скорчив міну, яка мала означати «Запитай, чого я туди їду».
— І чого ти туди їдеш?
— Я, здається, закохався.
— Половинка?
— Схоже на те.
— Ситуативна чи моделінова?
Він покрутив головою.
— Третій різновид.
— Тобто?
— Ота, найсправжніша. Половинка банана. Зустрічаєш її — і розумієш, що пропав. Бо це половинка і край.
Бляха, майже пів на дев'яту. Ще раз гляну у дзеркальце. Останній мазок помади (перед співбесідою зітру) і ходу!
Дев'ять із половиною днів
Захекана, добігла до пам'ятника Міцкевичу, акурат, коли дзиґар закінчив вибивати дев'яту. Швидкий обхід довкруж Адама, і виглядаємо високого білявця з обличчям, позначеним добробутом (опис Лешека). Чи розпізнаю я його серед інших? Оббігла Адама ще два рази. Його немає. Зараз дев'ята нуль три, а вони полюбляють пунктуальність, оті данці. Почекав дві секунди й пішов. Але куди він міг піти?
— Ти, певно, Малина? — озвався хтось наді мною. — Перепрошую за запізнення, були жахливі пробки.