Читать «Таємничий лицар» онлайн - страница 14

— Так, хоробрих і гідних, — примирливо пробурмотів Кайл-Кіт.

— А були й великі звитяжці. — Глендон Пал повернув щита, і всі побачили змальований на ньому знак: червоно-жовту вогняну комету на соболино-чорному полі. — В мені тече кров одного такого.

— То ви син Вогнепала, — раптом мовив Яйк.

Вперше усі побачили, як пан Глендон посміхається.

Пан Кайл-Кіт роздивився хлопця ретельніше.

— Як таке можливе? Скільки вам років? Та ж Квентин Пал загинув…

— …коли я ще не народився, — закінчив пан Глендон. — Але у мені він ожив знову.

Молодик вкинув меча у піхви.

— Ви самі все побачите у Білостін’ї. Коли я заберу драконяче яйце як переможець турніру.

V

Наступного дня пророцтво пана Кайла справдилося. Недів пором не міг узяти всіх, хто бажав переїхати, тож пани Костян і Шевний мали їхати першими, разом зі своїми почтами. На це знадобилося кілька ходок, довших за годину кожна.

Подорожні мали подолати грязюку на березі, перевести коней та вози по дошках пристані, завантажити їх на пором і знову вивести на тому березі. Двоє князьків сповільнили справу ще більше, коли почали галасувати, хто має йти першим. Князь Шевний був старший, але Костян вважав свій рід кращим.

Дункові нічого не залишалося, як чекати та нудитися.

— А з чоботом були б уже там, — дорікнув Яйк.

— Були б, — погодився Дунк, — але краще облишимо. Пан Костян та пан Шевний прибули першими. А до того ж вони вельможні князі.

Яйк скривив мармизу.

— Бунтівні князі.

Дунк похмуро зиркнув на нього.

— Чого це?

— Вони билися за Чорного Дракона. Власне, з цих двох бився один пан Шевний, а з ним батько пана Костяна. Ми з Аемоном колись перегравали ту битву на зеленому столі маестра Мелаквіна мальованими воячками і маленькими прапорцями. Герб Костяна — срібний келих на чорному, чорна троянда на золотому. Його корогва стояла зліва у війську Даемона. А Шевний стояв з Лихим Булатом справа, і трохи не помер від поранень.

— То стародавня історія. Зараз вони тут, так? Значить, схилили коліна, і король Даерон їм пробачив.

— Так, але…

Дунк защипнув губи хлопця пальцями.

— Стули пельку.

І Яйк стулив.

Щойно відійшов від берега останній вантаж людей Шевного, як на пристані з’явилися пан та пані Рідколіс із власним почтом, і чекати довелося знову. Заплотне братство після разом проведеної ночі розпалося. Пан Глендон тримався осібно, похмурий і нашорошений. Кайл-Кіт вирішив, що поки лицарям дозволять переїхати, то й полудень настане, а тому відділився від решти і спробував здобути прихильність пана Рідколіса, з яким був трохи знайомий. Пан Майнард увесь цей час пліткував з корчмаркою.

— Тримайся від отого добродія якнайдалі, — попередив Дунк Яйка. Щось у Бросквині його турбувало. — Він може виявитися розбійним лицарем, кат його зна.

Попередження тільки посилило цікавість Яйка до пана Майнарда.

— Ніколи не стрічав розбійних лицарів. Гадаєте, він хоче вкрасти драконяче яйце?

— Гадаю, що пан Маслоплав приставить до свого добру варту. — Дунк почухав шию, згризену комарями. — А ти як гадаєш, яйце виставлять на бенкеті? От би подивитися на таку чудасію.