Читать «Таємничий лицар» онлайн - страница 65

Князь Водограй посміхнувся.

— Якби я грав у загадки, то припустив би, що хтось видерся нагору зливом з нужника.

— Злив з нужника надто вузький, щоб ним пролізти.

— Для дорослого чоловіка. А для дитини, приміром, достатній.

— Або ж для карлика! — вигукнув Дунк, раптом склавши усе докупи.

«Тисяча очей, і ще одне. Чому б не мати свої очі й у ватазі карликів-мартоплясів?»