Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 8

— Щось раніше я не помічав у тебе мисливських пристрастей, — зауважив Клайд.

— Не помічав, то помітиш, — упевнено відповів Фред. — Звичайно, мені займатися цим не доводилось. Але про полювання я давно мріяв. А ти, шановний скептику, хіба ти раніше був рибалкою? Тільки чесно! — Він лукаво примружив одне око, іронічно поглядаючи на Клайда. Той посміхнувся:

— Скажу тобі чесно, Фред, не був.

— Отож, — задоволено мовив Фред.

— Але рибальство легше, — вів далі Клайд. — Закинув вудочку — можеш чекати, поки риба сама прийде до тебе. Не треба блукати по лісу й шукати звірів чи птахів. Правду сказати, я лише на це й сподіваюсь: можна сидіти на березі й думати про щось, поки не клюне шалена рибчина… Обов’язково куплю вудочки! І спінінг. Я завжди мріяв рибалити із спінінгом. Це навіть аристократично. Наче гра в гольф: розвага мільйонерів. Тільки там потрібні спеціальні майданчики, а тут — перший-ліпший берег річки.

— І ти вважаєш, що полювати складніше, ніж ловити рибу спінінгом? — заперечив Фред. — Е, братику, я бачив колись цю штуку! Там, на котушці, стільки витків, що ти й сам заплутаєшся в них, поки опануєш цю справу. Рушниця — інша справа. Вклав набій — і стріляй. Без усяких котушок!

Клайд, очевидно, хотів спростувати легковажні докази Фреда, але Джеймс Марчі примирливо сказав:

— А я допоможу вам обом.

І той. і другий запитливо глянули на нього: адже Коротун ніколи не був ні рибалкою, ні мисливцем!

— Цікаво, — процідив нарешті Фред Стапльтон. — Навчиш, чи що?

— Ні-ні, що ти! — майже злякався Джеймс. — Я просто куплю вам книжки, в яких буде все, що треба знати рибалці або мисливцеві. Це, знаєш, дуже допомагає!

Фред недбало махнув рукою:

— Обійдуся й без твоїх книжок. Місяць тому я був з Меджі Бейкер у тирі і стріляв так, що всі дивувалися!.. А ти кажеш — книжки. Все це дурниці. До речі, Коротун, а що ти робитимеш цей місяць?

— Я? — здивовано перепитав Джеймс. — Я буду… ну, буду читати. Мені треба так багато прочитати, а в місті бракує часу, ніколи й за книжку взятися…

— Ось воно як! — дивувався Фред. — Ти таки розумний чоловік… Мабуть, у тебе від народження отака голова енци… енци…

— Енциклопедична, — допоміг йому Клайд.

— От-от, я так і хотів сказати!

Джеймс трохи засоромився:

— Ну… дещо я, звичайно, читаю і в місті, але дуже мало. А коли відпочиватиму, можна буде більше…

Таким чином, хто що робитиме під час відпустки, було вирішено заздалегідь.

«Золота тут, звичайно, немає, — подумав знову Клайд, сідаючи на великий валун, у повідь винесений річкою, — але які ж чудові місця!»

Над ним схилявся крислатий кедр, простягти, наче міцні вузлуваті руки, своє гілля уздовж берега. Вигинаючись, річка створювала тут невеличку затоку із спокійною водою. Збиті вітром глиця, листя й сухі гілки дерев тут пливли повільніше. Час від часу якась гілка, підхоплена течією, наче виривалась із дзеркала затоки й швидко мчала вниз по річці. Але замість неї нове й нове гілля та листя попадали в цю мирну пастку і кружляли, наче у якомусь повільному танці, чекаючи своєї черги, щоб знову понестися стрімкою течією річки.