Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 3

— Не чіпай речей, про які ти не маєш ні найменшого уявлення, — презирливо пирхнув Джеймс.

— Гаразд, гаразд, я ж не наполягаю. Головне, що тобі це дуже легко й приємно: такий уже в тебе характер, Джеймс. Ти витрачав би на цю справу менше енергії, ніж на будь-що інше. Ну, а коли б ти чогось досяг, тоді ділова людина, така от, як я, могла б зробити з твого відкриття добрий бізнес. Трошки тямущої, розумної реклами: купуйте конденсатори Джеймса Марчі — і вони на сто процентів поліпшать ваше травлення!

— Ну й дурниці ти верзеш, Фред, — усміхнувся Клайд. — Яке ж відношення конденсатори мають до травлення?

— Немає значення яке. Чим безглуздіша реклама, тим краще її запам’ятовують, — авторитетно заявив Фред. — Це вже я знаю, кролики. Проте справа не в цьому. Я хочу сказати, що в такому разі настала б і моя черга просувати вперед науку. Я продавав би твої конденсатори, а в тебе з’явилися б долари на черговий винахід. А чому? Та тільки тому, що мені це дуже легко робити. Легко — значить без зайвої витрати енергії. Знову-таки причиною всьому — лінощі, в даному разі — мої. Чим не філософія? Прагматизм вищої марки. Істина в тому, що корисно й зручно! Наприклад, зараз найкорисніше й найзручніше йти спати, і я це й зроблю.

— Ні, зажди, я хочу тобі сказати, що… — почав був Джеймс, але Фред відмахнувся:

— Встигнеш і вранці. До речі, кожну філософську концепцію треба добре засвоїти, перетравити перед тим, як заперечувати. Ось ти й візьмись за це сьогодні.

І він пішов до палатки. Безтурботний свист, який долинув до них, свідчив, що Фред Стапльтон задоволений своїми філософськими міркуваннями.

— Обурливо! — гарячкував Джеймс. — Ні, ти тільки подумай, Клайд, адже те, що він зараз говорив, просто образливо для людства. «Лінощі рухають прогрес!» Яка нісенітниця!

— Ну, й охота тобі обурюватися? — майже сонно відповів Клайд. — Наче ти не знаєш Фреда!

— Але ж це чистісінька демагогія!

— А для Фреда це немовби спеціальна гімнастика. Мабуть, він хотів ще й подражнити тебе, бо знає, як ти ставишся до такого марнослів’я.

— Ти так гадаєш? — недовірливо спитав Джеймс.

— Ну, звичайно, — розсміявся Клайд. — Між іншим, у тому, що він говорив, є дещо раціональне.

— І ти також? — з докором промовив Джеймс.

— Ні, ні! Звісно, справа не в людських лінощах. Це нісенітниця. Але заміни слово «лінощі» на «незадоволення» — і тобі, по-моєму, не буде чого заперечувати.

— Як це?

— Людина створює, винаходить, удосконалює тому, що вона завжди незадоволена тим, що вже зроблено. Це, як мені здається, постійний імпульс творчості. І саме в цьому суть прогресу, як ти вважаєш?

— Ну, так виходить зовсім інакше, — протяг Джеймс. — З цим важко не погодитися. Розумієш, це вже цілком благородний імпульс. А то — «лінощі»! Чорт знає, що таке!