Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 107

Клайд мерзлякувато запахнув поли куртки й підняв комір. Він швидко минав високі кущі, що відділяли їхній табір від лісу, збентежений і злий. Розмова з Фредом Стапльтоном, що відбулась, коли вони повернулися з берега, була тією краплиною, яка переповнила чашу його терпіння. «Та яка там краплина, — сердито подумав Клайд, — це було гідне завершення всього того, що досі винаходив Фред!» Недивно, що Меджі, почувши про його нову ідею, послалася на сильний головний біль і пішла геть: вона не хотіла брати участі в обговоренні, такою жахливою здалася їй ця ідея. Клайд не запитував її ні про що, він розумів усе й так… І тільки Фред Стапльтон нічого не помічав, захоплений своєю вигадкою! Клайд сердито сплюнув, подумавши про це. Та хіба ж Фред здатний був рахуватися з кимсь або чимсь, коли його захоплювали нові плани!

Коли вони повернулися до табору й сіли біля вогнища, Фред Стапльтон відразу ж переможно заявив:

— Я сказав уже, що будь-які розмови про астроміцин СТ, чи СТМ, або навіть СТМБ, — іронічно глянув він на Меджі, що здавалася зовсім маленькою в своєму волохатому пальті, — тепер не більше ніж дитяча гра!

— Гаразд, давай недитячу, — кволо відповів Клайд, якому не дуже хотілося слухати чергову порцію надзвичайних планів Фреда. А він, за всіма ознаками, був уже до краю переповнений ними. — Їй-бо, доведеться знову слухати тебе, бо ж ти, чого доброго, лопнеш від надміру ідей, — додав він, посміхаючись.

— А от дізнаєшся, в чому річ, то не будеш посміхатися, — солідно сказав Фред. — Я жартувати не збираюся. Це так серйозно, що будь-яка іронія тут недоречна.

— Ну, гаразд, давай серйозно, — махнув рукою Клайд.

Хіба ж мало він чув від Фреда отаких неймовірно серйозних планів? Так чи інакше, Фредові треба виговоритися, бо він не заспокоїться. Втім, хіба ж міг Клайд уявити собі те, що він цього разу почув!..

Фред підібгав під себе свої довгі ноги, мало не зачепивши при цьому Меджі, яка поквапливо відсунулася вбік. Клайд спіймав себе на думці, що його чомусь знову дратують вчинки друга, яких він перед тим навіть не помічав. «Що сталося?» — спитав він сам себе і не знайшов відповіді.

— Так от, дорогі братці-кролики, — з гідністю заговорив Фред Стапльтон, — чи знаєте ви, що таке військова могутність нашої країни?

Це був такий несподіваний вступ, що й Клайд, і Меджі оторопіли.

— Так-так, — вів далі Фред, навіть не чекаючи відповіді, — я кажу про ту військову могутність, завдяки якій ми тримаємо в страху й покорі різних червоних та інших підривників державного ладу. Наприклад, атомні й водневі бомби, ракети далекої дії, бомбардувальники й таке інше?..