Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 7
Леся Українка
Руфін
Так… я знаю се…
Кай Летіцій
Та він мені казав,
що і тебе він в гості сподівався.
Здається, він ображений чимало,
що не діждавсь тебе.
Руфін
Та й не діждеться.
Кай Летіцій
На бенкетах Кріспінових, се правда,
нема смаку правдивого; і сам я
ті бенкети терплю як обов’язок,
правдивої загоди з їх не маю.
Руфін
Та що за обов’язок їх терпіти?
Кай Летіцій
Бо треба ж якось, друже, з людьми жити.
Руфін
Волів би я вже без людей зовсім,
аніж з такими.
Кай Летіцій
В кожного знайдеться
негарне що в поводінні чи вдачі.
Кріспіна Секста я не похваляю —
за всі його, тобі відомі, вчинки,
але ж злочином їх назвать не можна,
і хоч який він є в житті осібнім,
а все ж він добрий римський громадянин.
Руфін
Такі-то «добрі римські громадяни»
колись наш Рим до згуби доведуть!
Аецій Панса
Нехай боги не чують сього слова!
Загинути не може Рим ніколи.
Кай Летіцій
Хай в добрий час ти мовиш се, панотче.
Чим можеш ти довести сюю думку?
Кріспін справля громадські обов’язки
республіці і цезареві — згодься —
він чесно служить.
Руфін
Цезареві — може,
але республіці — чим прислужився?
Чи тим, що він з своїм коханим другом,
нікчемним Крустою, наводить жах
на всіх погрозою своїх доносів?
Кай Летіцій
Доносів не цурався і Катон,
та й Ціцерон їх уживав в потребі.
Руфін
Невже ти не для жарту порівняв
Кріспіна й Крусту з ними?
Кай Летіцій
Як сказати?
Звичайне, сі дрібнішого розбору.
Аецій Панса
Тепер усе дрібніше стало в світі.
Руфін
Либонь, що так! Дрібніша стала й мірка,
якою міряють і честь, і цноту,
і гідність громадянську.
Кай Летіцій
Ти, Руфіне,
і сам чимало винен з того.
Прісцілла
Як?
Кай Летіцій
Не ображайся, пані, бо докір мій
хоч і тяжкий, та дружній. Чом твій муж
не стане на чолі в державній службі,
не дасть прилюдно прикладу чесноти,
якій позаздрить міг би й сам Катон?
Адже Руфін се може. Певне, мірка
всіх римських цнот побільшала б ізнову,
якби такий зразок було їй дано.
Прісцілла
Хіба чеснота більшає прилюдно?
Хіба вона у схованці дрібніє?
Кай Летіцій
Жіноча — ні, а чоловіча — певне.
Аецій Панса
Отож-то й я кажу! От саме-саме
перед твоїм приходом се казав.
Руфіне, чуєш? Може, ти подумав,
що я тут мав яку таємну думку,
що, може, я дочці своїй бажав
здобути шани більше через тебе…
Кай Летіцій
Твоя дочка й найбільшої достойна.
Аецій Панса
Але ж дивись, от чоловік сторонній,
твій приятель, тобі те саме каже.
Руфін
Щоб ви про мене гірше не гадали,
ніж вартий я, скажу по правді вам…
Я знаю, що і приклади Катона
та Ціцерона не одмінять вдачі
Летіція, тож вимовлю щиріше
те, що звичайне змовчувати звик…
«І цезарю, й республіці служити»…
У тебе се парується так легко,
а в мене сі слова ідуть урозтіч
і ставляться, як два мечі на герці,
одно напроти одного так гостро,
непримиренно…
Кай Летіцій
Та… я вже не вперше
у тебе помічаю тую нехіть
до цезаря, хоч я не тямлю, справді,
чим він тобі спротивився. Ти ж мусиш
признати, що калігули й нерони
давно вже стали байкою страшною,
тепера цезарі в нас не тирани,
а славні тіні стародавніх римлян
братаються у всіх стоїчних цнотах
з представником республіки єдиним.
