Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 8
Леся Українка
Руфін
Єдиним, кажеш? Значить, він не може
ні з ким брататись, тільки панувати
або ворогувати. Всі навколо
підніжками стоїчним цнотам служать
того єдиного республіканця.
Ні, хто живе коло таких «єдиних»,
сподліти мусить він або страждати.
Кай Летіцій
Ніхто й не радить жити паразитом
на Палатіні! Діла є доволі
при війську, при уряді, аби хіть!
Руфін
Отрута з Палатіну скрізь доходить,
як те лихе повітря…
Кай Летіцій
Я дивую,
чому в тобі не відродився Брут
аж до кінця…
Аецій Панса
Ой друже! що за жарти?
От бачиш, сину, до яких думок
призводити твоя упертість мусить.
Ти ж не бери всього вже так поважно,
Руфін таку звичайку здавна має,
що в нього жарт одягнений, мов правда.
Кай Летіцій
Панотче, не бентежся, ми ж бо друзі.
То я пожартував. Що ж до Руфіна —
він не жартує, се я добре тямлю, —
але в життя думки ті не перейдуть,
на те занадто наш Руфін філософ,
і цезар наш спокійно може спати.
Руфін
Так, так… спокійно може спати цезар,
бо забагато вже було тих Брутів,
щоб вірити в їх силу… Кожен Брут
новому цезарю дорогу пр
та ще й не ліпшому.
Кай Летіцій
От сам ти бачиш —
даремне проти цезарства змагатись.
Чи друг йому, чи ні, — миритись мусиш, —
ти ж не одважишся йти напропаще,
то краще йти на щирий мир, як я,
та вже й служить республіці чим можеш
і як здолаєш.
Аецій Панса
От розумне слово!
Руфін
На щирий мир пристати з неминучим
смертельним вередом, що тіло їсть
і душу Римові гноїть? Не можу.
Від нього ліків я не знаю, правда,
але миритись не здолаю! Ні.
Хоч я дивлюся з невимовним болем,
як гине Рим…
Кай Летіцій
Хто вигадав сю байку?!
Вже скільки раз я чув се «гине Рим»!
І скільки вже століттів Рим сей гине,
а сила римська й влада все росте
і хутко цілий світ собі підіб’є!
Та доки ж ми носитимем жалобу
по стародавніх цнотах? Може, й справді
плохіші стали римляни, та Рим,
проте, величніший, ніж був він здавна.
І знаєш ти, що нам дає ту велич?
То римське право, то закони наші,
яким нема на цілім світі рівних!
Ніякий «веред» їх не подолає,
вони сильніші в нас за всяку владу…
Руфін
А тільки самовладство ще сильніше!
Кай Летіцій
То тільки так здається, самовладства
ніколи в Римі не було й не буде.
Законові корився і Нерон.
Руфін
Бо сам його складав.
Кай Летіцій
І се неправда.
Якби тоді сенатори стояли
сторожею коло закону вірно…
Руфін
Якби ж!..
Кай Летіцій
Отут тебе ловлю на слові!
Якби Руфін і всі йому подібні
сторожею законові служили,
а не сиділи склавши руки дома,
то всякі вереди на тілі Риму
ізслизли б геть, як віспа вітряна.
Руфін
Ти так впевняєшся на ті закони?
Кай Летіцій
Ні, я одно хотів би знать, Руфіне,
чи довго ти збираєшся носити
оцю жалобу духу самовільну?
Се в їх тепер, панотче, наче пошесть,
у сих філософів високородних:
позамикались дома, наче в урни
замазались, іще й не спопелівши,
обличчя в них повитягались навіть,
пожовкли й попісніли — хто б подумав,
що всі вони вступили в тую секту,
в те мертводухе християнство…
Руфін
Друже,
ти справді запаливсь, мов Ціцерон.
Я хочу пал твій трохи пригасити.
Прісцілло, накажи вина принести
і ще чого, — бо й татко не вечеряв.