Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 6
Леся Українка
Прісцілла
А що ж тобі гнітило серце, тату?
Аецій Панса
Та так, були там поголоски різні…
Руфін
Які? про нас?
Аецій Панса
Та ніби так… про вас…
Руфін
Не розумію!..
Аецій Панса
Щось там гомоніли,
немовби ви розлуку мали брати.
Руфін
Розлуку? Ми?
Аецій Панса
Тепер я бачу: брешуть.
Найкраще так, побачити на очі,
тоді ніяким брехням не повіриш.
А то балакали…
Руфін
Що, власне?
Аецій Панса
Різне…
що ти її мені вернути хочеш,
бо знеохотився бездітним шлюбом…
То знову, що вона тобі не вірна,
кудись по ночах ходить…
Руфін
Ну, дарма,
не варто нам про теє говорити,
що там вигадують знічев’я люди.
Нам цікавіше знати, як живеш ти,
чи все гаразд у хаті й в господарстві?
Аецій Панса
Хвала Церері й Весті, все гаразд.
Лиш так, сказати правду, невесело
при старощах вдовцеві, ще й віддавши
від себе одиначку.
Руфін
Я б за щастя
вважав, якби ти в мене оселився.
Прісцілла
Ми ж, таточку, давно тебе просили.
Аецій Панса
Е ні, не вдався я до того зроду,
щоб тут у Римі жити. Не тепер
мені й звикати. Вам що інше, звісно,
ви молоді, — тебе, Руфіне, слава,
шаноба людська вабить, а тобі
либонь, після сільської глушини
Рим очі осліпив. По правді, зятю,
тебе вона уборами руйнує?
Руфін
Ні, батьку. Ми обоє більше вдома,
при хатньому багатті сидимо.
Аецій Панса
Дочку за се хвалю. Вона у мене
поведена по-старосвітськи: вдома
найкраще місце жінці. А тебе
за се хвалить не можу, — ти повинен
ще послужити Римові чимало,
щоб заробити право на спочинок.
Се я тепер засів на господарстві,
а змолоду ж і я служив державі,
хоч і не в Римі.
Руфін
Та… служив і я…
вже дослужив…
Аецій Панса
Ще рано, сину, рано!
Прісцілла
В теперішні часи служити трудно.
Аецій Панса
Лінивий служби легкої шукає,
я за Руфіном лінощів не знав.
Прісцілла
Він не лінивий, тату.
Аецій Панса
Не подоба
громадської роботи оминати,
ще хто готовий поговір пустити,
неначе ти вступив до тої секти,
що млявість прищепляє та байдужість,
недбайність про державу і громаду.
Руфін
Я не боюсь ніяких поговорів.
Аецій Панса
Даремне, сину. Дбати всяк повинен
про добру славу.
Руфін
Видно, любий тестю,
що ти давно вже в Римі не бував,
а то б ти знав, хто має славу в Римі
і що ту славу може дати.
Раб
Пане,
оце прибув шляхетний Кай Летіцій,
за пізній час він просить пробачення.
Руфін
Для друзів час не пізній. Я прошу.
Кай Летіцій
Здоров’я й щастя вам.
Руфін і Прісцілла
Вітай нам в домі.
Кай Летіцій
Панотче гідний, радий я спіткати
тебе так несподівано.
Аецій Панса
І я
випадком сим утішений немало.
Руфін
Перейдем, може, до мого табліну?
Кай Летіцій
Ні, вечір теплий, в хаті душно буде.
А я вже й так запаморочивсь трохи,
просидівши від самого полудня
в Кріспіна Секста на обіді.
Руфін
От як?
Ти був у Секста?
Кай Летіцій
Се тебе дивує?
Але ж я з ним давно знайомий.
