Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 5
Леся Українка
Руфін
Вони блукали, правда, як і всякий
одважний, хто нових країв шукає.
Прісцілла
Де ж край блуканню мандрівної думки?
Де дно в розумуванні? Де котвиця,
куди ти кинеш і за що зачепиш
ту котву, щоб спинити корабель,
утомлений одчаєм безбережжя?
Руфін
Нам рано ще котвиці закидати.
Нехай тяжка й трудна мандрівка наша,
але ж вона не так-то ще і давня,
щоб думати про край і береги.
Хто втомлений, хай спиниться з Платоном,
Зеноном, Епікуром або з іншим
ловцем коштовних перел моря думки,
а відпочивши з ними, хай рушає
від них знов далі з вдячною душею.
Парвус
Ну і куди ж він припливе нарешті?
Руфін
Якби ми знали се, нащо б і плисти?
В таких мандрівках тільки невідоме
нам може стати за мету.
Парвус
А… так!
Ну то пливіть собі на бездоріжжя,
сказати просто — на погибель душ!
Ви самохіть відкинули котвицю,
подану вам небесною рукою,
свавільно поминули певну пристань,
що вам отець предвічний урядив,
і на маяк, поставлений високо,
до зору всім, заплющили ви очі, —
так варті ж ви, щоб вас розбили скелі
підводні і безодня поглинула!
Так варті ж ви, щоб вас пожерли змії
і люті чуда-юда океану!
О, як душа моя в долоні плеще,
ввижаючи погибель нечестивців!
Руфін
Любити ворогів по-християнськи
зовсім не так вже трудно, як я бачу.
Парвус
Христос дав не саму любов, а й меч!
Прісцілла
Ненавидить він тільки сліпоту,
а не сліпих…
Руфін
Не поясняй, Прісцілло.
Він досить сам сказав. Я розумію.
Мій гостю, щоб тебе не дратувати,
волію я розмову залишити
про сі матерії.
Парвус
Та я вже йду,
мені немає часу на балачки.
Прощай, Прісцілло.
Прісцілла
Постривай, а лист?
Парвус
Ти ж переписувать, либонь, не будеш.
Прісцілла
Чому? я завтра все перепишу.
Парвус
Таж чоловік твій стилю не вподобав.
Прісцілла
Чи хто вже переписував?
Парвус
Аякже,
Рената, Пріск, Альбіна — всі по разу,
а я аж двічі.
Прісцілла
Двічі можу й я.
Парвус
От і гаразд. Сім списків. Розішлемо
церквам, та й Цельзові до рук один.
Цікавий, як то він цей «стиль» вподоба!
Ха-ха-ха-ха!.. Зостанься з богом, сестро!
Прісцілла
Хай бог провадить.
Руфін
Вже пішов той «брат»?
Чи в вас в громаді всі такі?
Прісцілла
Він гострий,
та тільки на словах, в ділах він добрий,
він справжній християнин.
Руфін
Так, я вірю…
Стривай! Се що?
Прісцілла
Мій татко!.. Любий тату!
От несподівано! так пізно!
Аецій Панса
Шлях не близький,
я рано вибрався. Здоров, Руфіне!
Руфін
Вітай, коханий тестю. Певне, день сей
щасливий надто, що тебе я бачу
уперше в себе в хаті.
Аецій Панса
Пробачай,
все досі я щадив старії кості,
а се не втерпів, мусив вас одвідать.
І так зрадів, як вас побачив поруч.
Питаю: «Де дочка?» — «Там, — кажуть, —
з мужем». Хвала богам! Од серця відлягло.