Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 46

нас, християн, Христос від смерті збавив,

ми житимем і по скінченню світу.

(Стає на одно коліно.)

Прошу тебе, благослови мене.

Руфін

Якби я знав, чим проклясти тебе,

то я прокляв би!

Клієнт

(схоплюється)

Господи!

Прісцілла

Руфіне!!

Руфін, не оглядаючись, вертається до Нартала, клієнт іде і намагається протовпитись до єпископа.

Єпископ

(після паузи, до новоприбулої громадки)

Пождіть, ми зараз вам дамо листа

з наукою про віру справедливу

до вашого пресвітера.

2-й з громадки

Мій отче,

боюся — не послухає й листа

пресвітер наш, — він плеще привселюдно,

що ти… не смію слів тих повторити.

Єпископ

Я дозволяю і велю сказати,

бо мушу знати всі недуги церкви.

2-й

Він каже, що не з божої встанови

ти став єпископом. «Син князя лжі» —

так він тебе назвав на наших зборах.

Листа твого до церкви в Сіракузах,

що ти писав про єресь монтанівську,

дістав він раз до рук, але…

(Мовкне.)

Єпископ

І що ж?

2-й

Віддав пророчиці, а та ногами

його стоптала й прокляла тебе.

Єпископ

(глухим голосом)

О господи! Тяжкі подвійно пута

ти наложив єси на мене…

Клієнт

(підходить)

Отче,

я маю скаргу…

Єпископ

(суворо)

Підожди. Не час.

Диякон відстороняє клієнта, той покірно стає збоку.

1-й з прохачів

(до єпископа)

Ох, якби визволить тебе з темниці!

2-й з прохачів

Якби ж то визволить! Ти б їх скрушив,

тих вражих монтанівців, стер би в порох!

3-й з прохачів

Іще б пак! Сказано, живеє слово

не те, що листи!

1-й з прохачів

Наша старшина

не встояла б віч-на-віч проти тебе.

3-й з прохачів

Один твій погляд скине лжепророків!

Єпископ стоїть задуманий. Теофіл підходить до нього.

Теофіл

Велебний отче, є тобі рятунок.

Тут є два персні, що з тюрми виводять,

їх дав Руфінові й Прісціллі батько.

Одного персня ти візьми собі.

Єпископ

(до Теофіла)

За інших так рішать не можна, брате.

Парвус

В їх справа рішена, вони не хтіли

чи не посміли скористати з перснів.

Люцій

Якби громада ставилась інакше…

Єпископ

(суворо)

Громада ставилась, як бог велів.

Парвус

(до Люція)

Руфін тобі дорожчий, ніж єпископ?

Єпископ

Стривайте, діти, я ще не сказав,

що я візьму ті персні.

Диякон

Чесний отче!

Не закривай очей на шлях рятунку,

що безсумнівно вказує сам бог.

Адже й великий наш апостол вийшов

з темниці потай по знаку господнім.

З нас кожен певен, що ціни не має

в твоїх очах життя наземне марне,

що дух твій поривається на волю

в горішні високості. Та чи може

йти на спочивок пастир, коли пан

сказав йому: паси мою отару?

Ось тут прийшли до тебе вбогі духом,

благаючи рятунку і поради.

Хто порятує їх? Хто їх порадить?

Хто витягне їх з пастки злого духу?

За їх здаси ти справу перед богом.

Не пастир їм Руфін, ані Прісцілла —

подружжя чесне матиме заплату

на небесах від господа.

Теофіл

Амінь.

Диякон

(до громади)

Просіте, браття, ради сирот наших,

щоб наш отець велебний вийшов звідси,

бо вже диявол клацає зубами,

заблуканих готовий поглинути!

Голоси з громади

Заблуканих рятуй!

Громадка прохачів

Рятуй нас, отче!

Іди до нас! Благаємо тебе!

Єпископ

Тяжкої жертви просите ви, діти,

а мушу слухати…

Громада перебиває його криком радощі.

Єпископ

(до диякона)

Ти нагадав

про мій великий довг супроти бога.

Теофіл

То я піду по персні.

(Подається йти, але спиняється.)