Читать «Чарівник Країни Оз» онлайн - страница 41

— Ми йдемо кудись не туди, — сказав він, — і якщо так триватиме далі, ми ніколи не дістанемось до Смарагдового Міста, і я залишуся без мозку.

— А я без серця, — додав Бляшаний Лісоруб. — Мені вже теж не віриться, що ми попадемо до Оза.

— Ваша правда, — жалібно зітхнув Лев. — Мені взагалі страшно отак іти-йти й нікуди не приходити.

Тут Дороті зовсім занепала духом. Сівши на траву, вона обвела розгубленим поглядом своїх товаришів, а ті теж присіли й безпорадно закліпали очима у відповідь. Навіть Тото вперше в житті не погнався за метеликом, який пролетів перед його носом, а натомість ліг, висолопив язика й подивився на свою хазяйку так, наче хотів сказати: «Я вже стомився. Чи довго ми ще мандруватимемо?»

— А може, покличемо польових мишей? — запропонувала дівчинка. — Вони, певно, знають дорогу до Смарагдового Міста.

— Правильно! — вигукнув Страшило. — Як це ми раніше не здогадалися?

Дорогі засюрчала в свисток, подарований їй Королевою польових мишей, і за кілька хвилин почулося дріботіння маленьких лапок: зусібіч до них почали збігатися сірі тваринки. Серед них була й сама Королева. Вона наблизилася й запитала писклявим голосочком:

— Чим я можу бути корисна вам, друзі?

— Ми заблукали, — пояснила їй Дорогі. — Ви не скажете нам, як пройти до Смарагдового Міста?

— Скажу, — відповіла Королева. — Тільки до нього звідси далеченько, і лежить воно у вас за спиною, тобто ви весь час від нього віддалялися. — Тут вона помітила на голові Дороті золотий шолом і пропищала: — А чому б вам не скористатися із чарівної сили шолома й не викликати крилатих мавп? Вони б вас перенесли до Смарагдового Міста менше як за годину!

— Я не знала, що він чарівний, — здивувалася Дороті. — А що він може?

— Про це розповідає напис, викарбуваний усередині шолома, — відповіла Королева польових мишей. — Та якщо ви збираєтесь викликати крилатих мавп, ми мусимо втікати, бо від цих створінь можна сподіватися будь-якої капості.

— Я їх теж боюся, — призналася Дороті.

— І даремно. Золотий шолом дає вам повну владу над ними. А тепер — бувайте! — І Королева польових мишей шмигнула у високу траву, а за нею — й усі її піддані.

Дороті зняла золотий шолом, уважно прочитала все, що було на ньому написано, і знову наділа на голову. Потім підстрибнула на лівій нозі й повільно промовила:

— Ен-не, бен-не, раб-ба!

— Що ви сказали? — здивувався Страшило, який не знав, що вона робить.

— Квін-тер, пін-тер, жаб-ба! — вела далі Дороті, підстрибуючи на правій нозі.

— Тут сухо, жаб немає, — озвався Бляшаний Лісоруб.

— Тор-ба з гор-ба гоп! — вигукнула Дороті й підстрибнула на обох ногах.

Ту ж мить чари почали діяти. В небі щось загуло, загуркотіло, залопотіло, почувся багатоголосий гомін і сміх, і на землю опустилася зграя крилатих мавп. їхній Король низько вклонився Дороті й промовив:

— Ми слухаємо тебе й коримося!

— Нам треба дістатися до Смарагдового Міста, — сказала йому дівчинка. — Але ми заблукали.

— Ми віднесемо вас туди, — відповів Король, і зразу ж він і ще одна мавпа підхопили Дороті під руки й злетіли до хмар. Інші крилаті істоти понесли Страшила, Бляшаного Лісоруба й Лева, а одна маленька мавпочка впіймала Тото й подалася слідом за ними, незважаючи на спроби песика вкусити її.