Читать «Злий» онлайн - страница 290

— Новак! — гукнув він удруге голосом, тремтячим від жаху й палкої жадоби боротьби, — не вийдеш звідсіль! Я тут уб'ю тебе!

— Якщо вдасться тобі, Бухович, — почувся здаля, із темряви, сердитий голос ЗЛОГО, — а як ні, то я тебе тут уб'ю!»

Раптом із шумом упала на підлогу завіса, що закривала східну стіну ресторану; ЗЛИЙ зірвав її. Відкрилося передвечірнє небо, заясніли перші вуличні вогні й велика неонова реклама «Орбіса», що сяяла то червоною, то голубою барвою на даху сусіднього корпусу. Широка смуга світла падала через великі вітрини, відкриваючи озеро столиків у незвично довгому залі, що тягнувся через весь будинок; столики були вкриті стільцями, поставленими на них ніжками вгору, як під час прибирання. В цю ж хвилину пролунав перший постріл. Нерви у Філіпа Мериноса не витримали.

«Ах так, — подумав ЗЛИЙ, — плюється! Ну що ж вдієш? Або він, або я». Він нахилився, наче між кущами густого чагарника, й, стрибнувши* між столики, почав пробиратися до протилежної частини залу, ще темної, глибокої і грізної.

Поручик Міхал Дзярський повільно поклав трубку, витягнувся в кріслі і закурив. «Такі дії, — ліниво подумав він, — можуть часом закінчитися успішно. Кінець кінцем я нічим не рискую».

Він схопився на ноги, ледь відсунув крісло, що стояло на дорозі, відчинив двері й гукнув:

— Мацєяк, двадцять чоловік, три автомашини і мій «Сітроен»! Клюсінський, до мене!

У кімнаті заметушились. Дзярський повернувся до себе в кабінет, витяг шухляду, вийняв з неї великий парабелум і поклав до кобури під мундир.

На подвір'ї загуркотіли автомашини. Дзярський збіг по сходах, за ним Клюсінський. Мацєяк завів мотор «Сітроена». З чергових приміщень висипали міліціонери, перевішуючи на ходу автомати через плече, і квапливо посідали в сірозелені «Вілліси». Вартові відчинили ворота. Ввімкнувши сирену, Мацєяк виїхав перший. Оглядаючись на машини, прохожі почали зупинятись.

Довкола сіра темрява. Керований несхибним шостим почуттям боротьби, ЗЛИЙ ішов уперед; вільно й начебто незграбно опущені руки готові були вдарити щохвилини. ЗЛИЙ повертався повільно й непомітно, мов артилерійська башта крейсера, готуючись до пострілу. Ось він пригнувся й стрибнув. Зачеплений стіл перекинувся на підлогу разом з пірамідою стільців; ліва рука ЗЛОГО вхопила за край піджака Мериноса, а права замахнулась для страхітного удару в щелепу. Але він не влучив. Поцілений в груди з силою механічного тарана, Меринос заточився на поміст для оркестру; задзвеніли забуті якимось музикантом тарілки. ЗЛИЙ спіткнувся і впав. Падаючи, схопив один з розкиданих навколо стільців і жбурнув наосліп у напрямі мідних звуків.