Читать «Злий» онлайн - страница 278
Леопольд Тирманд
— Штук з триста, — відповів той, задоволено спльовуючи. Робота — любо дивитись, кажу вам, пане Крушино: скільки живу — не бачив ще такої штовханини біля стадіону.
Зільберштейн відкрив чемодан і вкинув туди новий жмут грошей.
Здалеку обминаючи ряди міліції, синя «Варшава» проїхала Мєлєцькою до Черняковської, промчала по Черняковській до Пшемислової, в'їхала в одну з алейок, обгороджену живоплотом, і, нарешті, сховавшись від очей прохожих, зупинилась у вузенькому проході між огорожами. Генек Шмігло заглушив мотор, замкнув машину і рушив до вулиці Розбрат. В пасажі він минув трьох юнаків у куртках, що стояли, засунувши руки в кишені.
— Може, вам потрібен квиточок, трибунка? Дешево, — обізвався до нього один з них, але Генек заперечливо хитнув головою. Він не міг стримати посмішки.
— Що, сезон?
— Саме сезоник, — нахабно посміхнувся Бурас, — і непоганий. Треба кілька злотих заробити, скористатися з нагоди.
«Як тут упіймати того Фредека?» замислився Генек і звернув праворуч, на Гурношльонську. Пройти туди було не так просто: струмочки людей переходили в широкі потоки навіть на цих бічних вулицях. Іти проти течії було дуже важко.
— Евгеніушу!
Підвівши голову, він побачив перед собою одягненого в білий кітель чоловіка: людські потоки омивали його, немов білу скелю, коли він зупинився, щоб привітати Генека.
— Фредек! — вигукнув Шмігло з докором, — і не впізнати тебе. Що ти зробив з собою?
— Цить! — промовив Фридерик Компот голосним шепотом, — Цссс! Я переодягся, щоб мене важко було впізнати. Так буде краще. Шерлок Холмс завжди так робив, коли йшов на бій із бандюгами. Одного разу навіть переодягся в столітню бабу…
— Гаразд, гаразд, — занервував Генек, — кінчай цю дурну розмову, дай морозива і йди вниз, а я подамся до шефа. Крутися біля кас, ми там знайдемо тебе. Цікаво, що скаже шеф на цю зміну… — додав він, показуючи на нове вбрання Компота.
«Морозиво-Тірітомба», — з захопленням прочитав він напис на шапці Компота і, взявши з його рук шоколадне ескімо на палочці, підніс до рота. — Чудово, Фредеку, — раптом з ентузіазмом вигукнув він. — Даси мені трохи для дітей!
— От бачиш, — зрадів Компот.
— По чому морозиво? — спитала якась пані, зупиняючись біля Компота; ще кілька людей підійшло слідом за нею.
— Не зараз, — промовив Компот і хутко зачинив скриньку, — я почну продавати лише на стадіоні…
— Не витримаю, — заявив Антоній Пайонк, заходячи в кімнату, — піду на матч.
— Нікуди ви не підете, — заперечив Гальський, що лежав на канапі. — Вони, певно, вас шукають по всьому місту. Ще де-небудь стрінуть, і нещастя готове.
— Звичайно, — зауважила Марта, сидячи біля столу. — Доведеться тут перечекати.
— Може, чайку? — шанобливо запропонувала старенька Гелена Ліпінська; вона не розуміла, що тут діється, але знала, що в пана Калодонта гості і треба про них подбати.
— Ходімо поставимо чайку, — сказав Пайонк багатозначно і вийшов разом з Геленою Ліпінською на кухню.