Читать «Злий» онлайн - страница 269

Йонаш Дробняк міцно вхопився за цупкі криси котелка і почав обіруч смикати його вгору, не випускаючи з правої долоні парасольки та злегка заточуючись. Таким чином, не знаючи, ясна річ, про це, він дійшов до проламаної вибухом стіни. Зробив ще один крок, і в ту ж хвилину йому пощастило стягти котелок з вух. Момент був найвідповідальніший, бо саме зараз, майже водночас, трапилося кілька дуже важливих подій: ручка парасольки, яку Дробняк конвульсійно стискав у руці, зачепилася за дощану фрамугу, і з побілілих губ Йонаша Дробняка вихопився повний жаху вигук: «Ой!», а потім, трохи нижче, почулася сердита лайка.

Виявляється, Дробняк повиснув на власній парасольці, зачепившись за надвірну стіну семиповерхової кам'яниці; під ним відкривалася шестиповерхова прірва, що закінчулася внизу ущелиною Пружної вулиці; а знизу, з вікна ятого поверху, тут же, під ногами повислого Дробняка, арливий голос віщав:

— Ось почекайте, сучі діти, підіймусь я нагору, надаю вам ляпасів! Капсулів їм уночі захотілося, пахканням бавляться, мов на великдень. Я вам дам пахкати!

Однак треба було діяти й обирати щось одне: або кликати на допомогу, покладаючись на те, що власник сварливого голосу прийде негайно ж на допомогу, або видиратися нагору самому. Вся сила волі Йонаша Дробняка напружилася в блискавичному рішенні — продовжувати боротьбу; не час було вдаватися по чиюсь допомогу. Важко дихаючи від зусиль і страху, він сперся ногами на віконний карниз п'ятого поверху і, хапаючись подряпаними пальцями за декоративні прикраси і фігури фасаду, розпочав убивчу мандрівку вгору. Ще раз пересунув парасольку, яку конвульсійно стискав у долоні, ще раз ухопився за карниз і, нарешті, опинився на понівеченім вибухом, пошарпанім на дрібні шматки вугластім порозі дерев'яної клітки, мов на гірському уступі в Татрах. Тільки тепер він затремтів від пережитої тривоги, наступила звичайна реакція розслаблення після граничного напруження нервів. За хвилину Дробняк уже спокійно дивився в прірву під собою, як безстрашний альпініст. «Хай буде благословен цей стиль в архітектурі, — побожно подумав він, — всі ці карнизи, прикраси, кам'яні фрукти, гірлянди, листя і роги достатку над вікнами! Їм я повинен дякувати за цю незабутню мандрівку по вертикальній стіні вгору».