Читать «Таємниця гірського озера» онлайн - страница 32

— Вигадуєш, Грикоре!

— От диваки! їм правду говориш — не вірять, брешеш — знову не вірять, — пробурчав Грикор. — Ну, коли ж я що-небудь вигадував? — щиро обурився він. — Не треба, не розповідатиму, якщо ие вірите…

— Ні, ні, Грикоре, говори далі! — вигукнула Асмік. — Тільки це вже дуже незвичайне.

— Я так само не повірив би, але ж на власні очі бачив…

— Ну, ну, що ж далі було?

— А далі ось що. Решта мишей впряглася в цю мишу, що яєчко тримала, — вчепилися вони їй у вуха, схопили за голову і потягли, як санчата… Правда, їй, мабуть, не з медом було — спинка-бо зношувалася, терлася об землю, — та що поробиш: треба ж про діток думати. — Так ось, на її животику і в’їхала яєчня для мишенят прямісінько в їхнє гніздечко… Хотілося мені підвестися, налякати злодійок, та роздумав. «Нехай собі, думаю, — мишенята їдять на здоров'я». І прикинувся, ніби міцно сплю, щоб не заважати їм…

Діти посміялися з оповідання Грикора, але так і не зрозуміли: вигадав він все це чи насправді миші крадуть яєчка?

Хвилювання

— Назавтра чекатимемо водяних курочок. Завтра — двадцять перший день, — сказав Камо.

А можуть і не вилупитися, — заперечив Армен. — Вони відмінні від свійських.

— Чим відмінні? — запитая Камо. — Асмік, ти раніше не виводила лисок?

— Ні, - похитала головою Асмік.

— Чим відмінні? — перепитав Армен. — А тим, що лиски належать, за прийнятою в науці класифікацією птахів, до десятого ряду, середнього між рядами куриних і журавлиних. До сім’ї пасту пікових.

— Ого, яка вченість! Та ти став справжнім птахівником, — засміявся Камо.

— Аякже! Якщо ми вже влаштовуємо птахівницьку ферму, треба й літературу відповідну читати… Значить, я й говорю: важко сказати, коли вилупляться лиски. Про це я нічого не знайшов навіть у Брема.

Цю ніч діти провели з великим хвилюванням. Камо ліг, але не міг заснути. Серед ночі він одягнувся і прийшов до сарая. Грикор ще не спав.

— Ну як, ще не вилуплюються? запитав Камо.

— Ні, щойно перевіряв.

Вранці, рано-ранісінько, Асмік, Камо і Армен були вже в сараї.

— Ні, ще жодне яєчко не проклюнуте!

— Вночі, — сказав Грикор, — я знову підслухав, як кури розмовляли. Солоденькими голосочками своїх курчат кликали: «Виходьте, курчатка, двадцять перший день настав… Час, виходьте, дітки!» А курчата з яєчок відповідають: «Хто ви там такі, що нас кличете? Ми голос своїх матерів знаємо, ви не наші мами…»

Але дітям було не до сміху.

— Досить жартувати! — сказаь Камо. — Як би нам довідатись точно, на який день виходять з яєчок водяні кури?

Подзвонили районному агрономові — здивувався; районному птахівникові — і той не знає…