Читать «Людина без серця» онлайн - страница 100
Олесь Бердник
— Добрий день, пане Стар! — почувся біля дверей поважний, скрипучий голос. До кабінету зайшов Тод. — Ви хочете говорити тільки зі мною? — запитав він, сідаючи в крісло.
— Так! Потім ці питання ми розглянемо па розширеному насіданні. Якщо будемо вважати за потрібне…
— Он як! — Тод здивовано підняв брови. — Гаразд, кажіть…
— Я гадаю, що вже можна починати нашу велику справу…
Тод радісно стрепенувся,
— Проти Сходу, звичайно?..
— Ні! Я вирішив почати на Заході, - твердо відповів Стар.
— Ви збожеволіли! Проти нас виступить вся західна коаліція…
— Дарма!.. Доки вони отямляться, ми завоюємо оперативний простір. Після першого ж успіху ми вдаримо по комуністичній федерації. Я впевнений у перемозі!..
— Ні! — нахмурився імперський міністр. — Я не можу згодитися з таким планом. Браунгтон виступить проти.
— А ми його й питати не будемо, — скипів Стар. — Ці хитрі ділки тільки крутять хвостом. Нам нема чого прислухатися до голосів з-за океану. Ми самі вирішимо долю нашого континенту!
Обличчя прем'єра налилося кров’ю, очі заіскрились.
«Ще до мене застосує свою силу, — з острахом подумав Тод. — Хай йому біс…»
А вголос сказав:
— Бути по-вашому! Але ми повинні не робити необміркованих кроків. Краще не дратувати Браунгтон.
Стар засміявся.
— Переможців не судять!
Тод підвівся, пройшовся по кабінету.
— А яку зброю ви думаєте застосувати? — запитав він.
— Зброю? Звичайно, всяку. І ядерну…
— Ядерну? — Тод злякано подивився на Стара. — Ви серйозно це говорите?.,
— Звичайно.
— І бомби?
Стар завагався, хвилину щось обмірковував.
— Ні! — нарешті, сказав він. — Ми застосуємо тільки тактичну ядерну зброю. Стратегічна — буде напоготові.
Тод похитав головою, промовчав
— Нікому нічого сповіщати не будемо. Парламент поставимо перед фактом. Ви згодні?..
Тод зневажливо махнув рукою.
— Що парламент! Але члени корпорації мусять знати все.
— Хай буде так!.. Тепер ще одна річ. Пора розпочинати процес в справі Голубого Беркута і атомних заводів.
— Атомних заводів? — здивувався Тод. — Що ви хочете сказати? Кого ж ми обвинуватимо в цьому?
— А кого ми обвинувачуємо в справі Голубого Беркута? — усміхнувся Стар.
— Там ми знайшли Грюнтера. Він був зв’язаний з будівництвом. А тут…
— А тут теж були люди, зв’язані з розправою! — обірвав його Стар.
— Мені здається… — почав Тод.
— Зараз ви побачите самі.
Прем’єр підняв трубку, включив номер прямого зв’язку.
— Екельгафт? Негайно до мене! Захопіть з собою імперського прокурора Гакера і чотирьох поліцейських офіцерів.
— Що ви надумали, Стар? — захвилювався Тод.
— Зараз побачите! — Стар поклав трубку. — Мені вдалося дізнатись про дуже цікаві речі…
Через десять хвилин до кабінету прем’єра несміливо зайшов Екельгафт, за ним Гакер і чотири офіцери в формі поліції. Вони виструнчились перед Старом.
— Сідайте, — сказав прем’єр. — Я покликав вас у важливій справі… Мені стало відомо, що у вищих урядових колах є зрадник.