Читать «Скеля Дельфін» онлайн - страница 32

Папа Мустам’які поморщився і зник за дверима.

— Прекрасно граєш! — ще раз повторив Глоба, — прекрасно граєш, а скрипки в тебе нема. Я б допоміг дістати тобі скрипку того славетного скрипаля та тільки там дуже глибоко.

— То це не казка? Ця скрипка справді в морі лежить? — стрепенувся Вася, і очі його вп’ялися в обличчя Глоби.

— А звичайно, не казка. На яхті «Галатея», що затонула недалеко від скелі Дельфін і кінчики щогл її ще й зараз видно з води, на верхній полиці в рульовій рубці лежить скрипка і чекає, поки хтось її дістане.

— Я дістану її звідти, — скрикнув Вася. — Як ви гадаєте, скільки там може бути глибини?

— Смішно, — спокійно сказав Глоба і всміхнувся. — Як це ти її можеш дістати? Там метрів п’ять, коли не шість глибини, а може й усі сім.

— Та це нічого, — хвилювався Вася, Від хвилювання на його щоках з’явилися червоні плямочки, і він ледве сидів на місці.— Я пірнав і глибше. А як ви думаєте, вона не зіпсувалася?

— Зіпсуватись вона не могла, тільки ти її не дістанеш.

— Петре Андрійовичу, — благально сказав Вася, — допоможіть мені хоч трошки, і я вам на все життя вдячний буду.

Глоба подивився на Васю, усміхнувся і сказав:

— Ну, коли ти вже так просиш, то, може, що-небудь ми з тобою і зробимо. Тільки коли ти справді можеш її дістати

— Я під кілем теплохода проплисти можу, а це важче, ніж пірнути на шість метрів, — випалив Вася.

Буйна радість закипала йому в грудях, він не міг говорити і тільки всміхався щасливою посмішкою.

Глоба бачив, що його план починає здійснюватись і теж повеселішав. Удвох з Васею вони почали виробляти точний порядок завтрашнього дня, бо Вася не згоджувався чекати більше жодної хвилини.

Та коли вже все було домовлено і залишалося тільки встати й піти на пристань замовити на завтра на ранок човна, до столика підійшов папа Мустам’які і дуже ввічливо звернувся до Васі.

— Пробачте, — сказав він, — але я маю інтерес, щоб ви щовечора приходили сюди і чверть години грали на скрипці. Я мав величезне задоволення, і в моєму серці було прекрасно. Цукерки, і морозиво— скільки хочете!..

— Нічого, нічого, — відповів замість Васі Глоба, — з мого племінника буде світовий скрипаль. Вам я раджу запам’ятати цей день, коли він грав тут.

— Можливо, дуже можливо, — зніяковівши, — а це з ним бувало дуже рідко, — пробурмотів папа Мустам’які й поважно пішов у свій буфет.

Розділ десятий

Андрюша і Вітя сиділи у своїй схованці, аж поки Глоба і Вася не вийшли з кафе. Вони мало не задихнулися від нетерпіння і від усіх тих новин, про які їм пощастило дізнатися.

Слідом за Глобою і Васею вони ходили до шлюпкової пристані. Там Глоба замовив на дев’ять годин ранку завтрашнього дня маленького тримісного човна.

Після того хлопці провели Васю і Глобу до самої хвіртки садиби мадам Кивенко Вони могли обговорити становище тільки тоді, коли з’ясувалося, що жодних подій сьогодні більше не буде.

Серйозно обговорюючи все, запропоноване Васі, вони, наче дорослі, будували найскладніші комбінації, вигадували неймовірні злочини, які їм ще належить розплутати. Кінець кінцем зрозуміли: самі вони мало можуть допомогти Васі. Тут була потрібна чиясь порада і серйозна допомога, а до кого звернутися хлопці не знали.