Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 475
Ярослав Юрійович Тинченко
06.06.1917 р. за власним бажанням був відряджений у розпорядження штабу Київської військової округи для зарахування до українських частин. З 13.06.1917 р. — командир 9-ї сотні 1-го Українського козацького полку ім. гетьмана Б. Хмельницького військ Центральної Ради, хоча прибув до полку 14.10.1917 р. після затримки, пов'язаної з діяльністю у Центральній Раді. З 20.10.1917 р. — начальник команди піших розвідників 1-го Українського козацького полку ім. гетьмана Б. Хмельницького. З 27.12.1917 р. — ад'ютант головнокомандувача військами Південно-Західного фронту (до 28.01.1918).
З 16.02.1918 р. — старший ад'ютант бердичівського повітового коменданта Центральної Ради, з 10.06.1918 р. — старший ад'ютант губернського військового комісара Поділля, з 5.09.1918 р. — помічник начальника особливого відділу штабу 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави, з 28.12.1918 р. — помічник начальника організаційно-мобілізаційного відділу штабу Холмсько-Галицького (згодом — Правобережного) фронту Дієвої армії УНР. 3 10.01.1919 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Правобережного фронту Дієвої армії УНР, з 10.04.1919 р. — старший ад'ютант відділу генерал-квартирмейстерства штабу Гуцульського коша Дієвої армії УНР, з 10.05.1919 р — начальник оперативно-розвідчої частини штабу 3-ї (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР, з 9.11.1919 р. хворів на тиф. З 12.02.1920 р. — у резерві старшин при штабі 4-ї бригади Армії УНР, з 2.03.1920 р. — начальник оперативної частини штабу 4-ї бригади Армії УНР, з 11.04.1920 р. — начальник оперативного відділу штабу 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Армії У НР. З 25.07.1920 р — підполковник. З 3.09.1920 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Армії УНР, з 16.09.1920 р. — начальник оперативного відділу штабу Армії УНР.
У 1921 р. — приділений до штабу 2-ї запасної бригади Армії УНР. У 1921 р. прийняв католицизм та вже як поляк вступив на службу до польської армії. Подальша доля невідома.
РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 91-005; ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 1 — Спр. 67. — С 217–222; Оп. 2. — Спр. 653. — С 34–55; Ф. 3172 — Оп 1 — Спр. 66 — С 10; Прохода В. Записки непокірливого. — Торонто — 1969. — Кн. 1. — С. 406–415.
ЯРОШЕВСЬКИЙ Михайло Миколайович
(07.10.1872-?) — полковник Армії УНР.
Народився на х. Довгоруківка Херсонської губернії. Закінчив Єлисаветградське реальне училище, Єлисаветградське кавалерійське училище за 2-м розрядом (1895), вийшов корнетом до 20-го драгунського Ольвіопольського полку. 27.08.1900 р. перевівся до Окремого корпусу прикордонної сторожі. Служив у 26-й Карській бригаді. Останнє звання у російській армії — підполковник.
В українській армії з 1918 р. Влітку 1920 р. був приділений до штабу 6-ї запасної бригади Армії УНР. У 1921 р. — начальник штабу Окремого корпусу кордонної охорони УНР. Станом на 01.02.1922 р. — начальник відділу штабу Окремої бригади кордонної охорони УНР. Подальша доля невідома.
