Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 476

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 122; Спр. 923. — С. 1–6; Личный состав чинов Отдельного корпуса пограничной стражи на 1913. — СПб. — 1913. — С. 228.

ЯРЧЕВСЬКИЙ Олександр Миколайович

(?—?) — підполковник Армії УНР.

Останнє звання у російській армії — капітан. У 1918 р. — вартовий старшина комендантського управління м. Києва. За Гетьманату П. Скоропадського був підвищений до рангу військового старшини. З 12.11.1920 р. — булавний старшина Генерального штабу УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 652. — С 37.

ЯРЧЕВСЬКИЙ Петро Миколайович

(?—24.10.1963) — старшина Дієвої армії УНР.

Народився у Черкаському повіті Київської губернії. Закінчив Сумський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище. Останнє звання у російській армії — підполковник.

У 1919 р. — старшина запасної кінної батареї Дієвої армії УНР. З 26.08.1919 р. — у резерві Головного артилерійського управління Військового міністерства УНР.

На еміграції жив у Польщі. Помер та похований у Ченстохові.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп 2. — Спр. 37 — С 231–232.

ЯСЕНЕЦЬКИЙ Михайло Владиславович

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 41-го піхотного Селенгінського полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — полковник.

З 11.07.1918 р. — командир 3-го пішого Брест-Литовського полку Дієвої армії УНР. Навесні 1919 р. — начальник господарчої частини 51-го пішого дієвого ім. С. Наливайка полку Дієвої армії УНР. 25.04.1919 р. виїхав з полковим обозом до Звягеля, де був захоплений червоними. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 96. — С. 34.

ЯСЬКЕВИЧ Сава Тимофійович

(01.08.1895-20.06.1996) — сотник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Народився у Житомирі. Закінчив Житомирську гімназію, навчався у Київському університеті, закінчив військове училище в Києві (1916). Брав участь у Першій світовій війні, був поранений, лікувався в Астрахані.

Яськевич Сава у фото 1945 року (Пам'ятна книга. П'ятдесятиліття Союзу бувших українських вояків в Канаді. — Гамільтон. — 1987)

У 1918 р. повернувся в Україну. З червня 1919 р. — викладач та курсовий старшина Житомирської спільної юнацької школи. У 1920–1921 рр. — курсовий старшина Спільної (Камянецької) юнацької школи. За нез'ясованих обставин у 1921 р. був звільнений з Армії УНР та позбавлений усіх старшинських звань.

На еміграції закінчив гірничу школу у Бориславі (1928), працював на Бориславському нафтородовищі.

У 1941–1943 рр. — секретар Українського допомогового комітету у Дрогобичі. У червні 1943 р. разом із сином Левком вступив до Добровольчої дивізії військ СС «Галичина», брав участь у бою під Бродами, був поранений. Навесні 1945 р. був призначений командиром 4-го полку 1-ї Української дивізії Української національної армії.

Після закінчення війни разом із частинами дивізії був інтернований у м. Ріміні (Італія), був комендантом табору українських вояків. У 1948 р. разом з іншими вояками табору був перевезений до Великобританії, звідки у 1949 р. емігрував до Австралії, жив у Сіднеї. З 1950 р. до 1984 р. — голова Союзу українських комбатантів Австралії. Був одним із найвизначніших та найвпливовіших українських емігрантів в Австралії. Урядом УНР в екзилі був підвищений до звання генерал-хорунжого. Помер та похований у Сіднеї.