Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 406
Ярослав Юрійович Тинченко
ЦДАВОУ. — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С. 3; Пузицький А. Бої Сірих за Коростень//За Державність. — Каліш. — 1930. — № 2. — С. 78; Білоус І. Отаман В. Оскілко і Перший Галицький стрілецький полк їм. от. Оскілка//Вісті братсва бувших вояків 1 УД УНА — Мюнхен. — 1965. — Ч. 118. — С. 78–79; Ч 119. — С. 110–111; Ч. 121. — С. 22–24.
ТКАЧУК Михайло Герасимович
(11.08.1885—?) — генерал-хорунжий Армії УНР.
Народився у Києві. Закінчив Вінницьке реальне училище, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1909), вийшов підпоручиком до 4-го стрілецького полісу (Кутно), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — підполковник.
В українській армії з грудня 1917 р.: уповноважений з українізації 10-го армійського корпусу. У 1918 р. — помічник командира 30-го пішого Канівського полку Армії Української Держави. 20.10.1918 р. був підвищений до звання полковника. З 23.11.1918 р. — командир всіх дієвих частин, які були виділені 2-м Подільським корпусом до складу Осадного корпусу Дієвої армії УНР. З 05.01.1919 р. — начальник 8-ї пішої кадрової дивізії Дієвої армії УНР. З 02.06.1919 р. — командир 2-го пішого Берестейського полку Дієвої армії УНР. З 22.07.1919 р. — помічник командира 1-ї Північної дивізії Дієвої армії УНР. З 21.11.1919 р. — командир 1-го збірного Північного полку Дієвої армії УНР (зведеного з 1-ї Північної дивізії Дієвої армії УНР). Учасник Першого Зимового походу: з 28.01.1920 р. — вартовий отаман та начальник постачання Дієвої армії УНР. З червня 1920 р. — вартовий отаман штабу Армії УНР. З 13.08.1920 р. — військовий представник уряду УНР при польській місії для переговорів з представниками Радянської Росії у Ризі. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С 34–55; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 173. — С. 4; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 101. — С. 23; Омелянович-Павленко М Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.
ТІМЕ Олексій Іванович
(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.
Станом на 01.01.1910 р. — поручик 93-го піхотного Іркутського полку (Псков). Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 04.06.1919 р. до кінця осені 1919 р. — командир 3-го пішого Подільського полку Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.
Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//За Державність. — Варшава. — 1939. - № 9. — С. 41.
ТКАЧ
(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.
Походив з селян. Військової освіти не мав. На початку 1919 р. — командир полку ім. Франка Дієвої армії УНР (з 15.02.1919 р. — 49-й піший Дієвий полк ім. L Франка). 21.03.1919 р. був призначений командиром 53-го пішого Дієвого Холмського полку Дієвої армії УНР, але згодом наказ було відмінено.
Пузицький А. Боротьба за доступи до Київа//За Державність. — Каліш. — 1935. — № 5. — С. 9–61.
ТОБІЛЕВИЧ Микола Миколайович
(? — січень 1964) — підполковник Армії УНР.
Син видатного українського актора та режисера Миколи Садовського. Закінчив Єлисаветградське кавалерійське училище (1917). Останнє звання у російській армії — прапорщик.