Читать «Ментальність орди» онлайн - страница 113
Євген Гуцало
А вчення марксизму-ленінізму, як і комунізм, який мав перемогти в усьому світі, виводило месіянський народ і месіянську Росію на всепланетарні терени. Як співається в «Інтернаціоналі»: «Мы наш, мы новый мир построим». Як у цьому випадку, як і в інших випадках — таки «наш». Ясна річ, з «гегемоническим преобладанием» Росії, бо такий «Божий промысел». І тут усезрячий «Божий промысел» гармонійно поєднувався як з ученням марксизму-ленінізму, так і з месіянською — якогось буквально «запредельного» наповнення — роллю російського народу у світовій історії, бо цю роль поміж інших народів він просто приречений зіграти.
Отож не може не зіграти?! Отож таки неминуче знову постарається зіграти, бо така його доля, й це неминуче позначиться на долі інших народів?
А як саме позначалося і позначається, — ми добре знаємо з історії вчорашньої і нинішньої.
От не давала й не дає мені спокою ота пісня давня російська, монолог Баньки Каїна-розбійника, бродяги й хайла, котрий, сидячи в тюрмі, страждає:
Мне Московское сильное царство, братцы, с ума нейдет.
Бо оте «Московское сильное царство» — і його розбійницьких кривавих рук справа, і його, хайла, предмет душевних турбот.
А мені от, наче тому хайлу, теж не йде з голови бодай отака нав'язлива ідея: а як би велося отому королівству Еллінському в складі «единой и неделимой»? Як би, скажімо, отой самий не такий уже й фольклорний хайло (за прототипа — реальний Ванька Каїн) потерпав таки за вічну приналежність королівства Еллінського до матушки Росії? Це б яку тоді генеалогію, яке історичне древо нафантазували собі хайли в коронах і хайли в еполетах, а ще ж і хайли з науковими академічними званнями, а ще ж і хайли в поезії! А ще б і камаринський мужик дав десь із Рязані тягу на Олімп, сподіваючись там на безплатну сивуху та на кисільні береги Егейського моря. Й гора Афон — ото вже «исконная земля!» — поближчала б. А Гріб Господній? Е-е, таки бачився, бачився свій хрестовий похід, зі своєю відвічно «сермяж- ною» мотивацією (Г. Державін: «О Росс! Шагни — и вся твоя вселенна!») Думаю, дали б собі раду і з грецькою міфологією, і Геродота б приватизували та русифікували, а от щодо філософів... Це ж бо яке сузір'я — Фалес, Солон, Хілон, Евклід, Платон, Арістотель, Стратон, Діоген, Зенон, Піфагор, Емпедокл, Геракліт, Демокріт, Протагор, Епікур, Платон... Невичерпне море грецької філософії!.. Та можна не сумніватися, що таки зуміли б загнати в свою генезу. (Отоді, очевидно, академік Д. Лихачов міг би ще з більшою гордістю заявити: «Тысячелетние культурные традиции ко многому обязывают».) І в який би спосіб «освоїли» всю грецьку філософію? (Академік Д. Лихачов: «Одно освоение Сибири чего стоит!») Та, безсумнівно, у випробуваний традиційний спосіб, диктований характером державності. Як то в О. Грибоедова: «Фельдфебеля в Вольтеры дам». М. Данилевський: «Каким дух занимающим восторгом наполнило бы наши сердца сияние нами воздвигнутого креста на куполе святой Софии!»