Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 155

Яан Яанович Раннап

А ми з Кійліке сиділи біля багаття, дослухалися, звідки чути голоси, і смикали, коли треба, дзвінок...

Оце я описав усе, як було. Із цього видно, що ми не хотіли нічого лихого, а думали тільки про те, щоб полегшити працю вчителів.

Газета «Сяде» якось писала: «Нічна тривога — це найбільш вражаюча подія у житті піонерського табору». Цим ми й керувалися.

Піонер говорить правду завжди й в усьому, отже я мушу сказати: то Кійліке так смикнув спінінгом, що велосипед гепнувся з дерева.

Як я став грабіжником металобрухту

(Пояснювальна записка Агу Сіхвки класному керівникові)

Щоб чесно у всьому признатися, я повинен почати від початку четвертої чверті, точніше — з урочистих зборів, де товариш директор виступив з промовою і, зокрема, сказав:

— Як усім відомо, процент успішності в нашій школі за третю чверть сягнув 96,5 процента. Це — найвищий процент успішності в районі, він майже дорівнює успішності у Каракалпацькій Автономній республіці. Але «п'ятірки» й «четвірки» складають лише тридцять два проценти, що означає лише шосте місце в районі, а до Каракалпакії, виходить, нам — як до неба! Отже, нам треба почати четверту — вирішальну і завершальну — чверть під девізом: «Усі трійки — на четвірки!»

І він закликав нас стати на вахту й вести пошук прихованих резервів.

Як тільки ми увійшли до класу, голова ради загону Сільві Куллеркупп взяла наші табелі й почала шукати резерви. І, як і слід було чекати, скоро дійшла й до нас із Кійліке й Топпом. Бо у мене й Кійліке були трійки з малювання, співів, математики, російської й англійської мов, а в Топпа — і з решти предметів теж.

Вчителька історії Пугал казала нам: «Висока свідомість починається там, де відчувається потреба». А я ще не відчув потреби, тому наскоки Куллеркупп викликали в мене опір.

Я сказав:

— Чого ти до нас присікалася? Коли вже хтось мусить узятися за розум, то це Обукакк. У нього в табелі три двійки!

Але цього разу Куллеркупп не хотіла й слухати про Обукакка.

— Двійки Обукакка зараз до уваги не беруться,— сказала Куллеркупп.— Хіба ви не чули, що за тими процентами, куди входять і незадовільні оцінки, наша школа стоїть на першому місці в районі і вже зрівнялася з Каракалпакією? Нині наше завдання — боротися з трійками!

На уроках праці нас учили: «Те, що довго робиться — гарне, те, що робиться похапцем — незугарне». Тому ми не схвалили поквапливості Куллеркупп.

Я сказав:

— Як можна швидко повиправляти трійки? Це ж тобі не млинці пекти!

Кійліке теж підтримав мене, а Топп додав:

— Треба дбати й про майбутнє. Якщо я зараз усі трійки повиправляю на четвірки, то що ж я робитиму тоді, коли знову надійде вимога підняти процент?

Він ще розповів нам, що на заводі, де працює його батько, щоразу, коли впроваджують нову модель, завжди усе розраховують так, щоб надалі можна було зменшити її вагу, і завдяки цьому кожного кварталу досягають економії сировини.

Слова Топпа похитнули впевненість Куллеркупп.

— Ніхто не вимагає, щоб ви усі свої трійки на четвірки повиправляли,— поступилася вона.— Почнемо з того, що найлегше.