Читать «Історія польсько-українських конфліктів т.3» онлайн - страница 268

Вину за все це не можемо покласти виключно на уряд. Акція «Вісла» — остання у довгій низці актів насилля в історії наших обох народів — відбулася без будь-якого протесту з польського боку, при загальній мовчазній підтримці. А пізніше ставився не уряд, а народ до українців, які жили серед нас, як до нездоланного зла, навіть гірше, хотіли вірити, що це народ убивць, гайдамаків і т. д.

Не всі, це правда. Але достатня більшість, щоб ми могли сказати: народ. Сказати: ми. І вдарити себе в груди.

Післямова

Підсумовуючи тритомний перегляд конфліктів між двома слов'янськими народами протягом шести віків, важко сказати, що проблема вичерпана. Розвиток подій показує, що ставити останню крапку ще рано. Щоб краще усвідомити собі проблему і висновки, які випливають з неї, нагадаємо найважливіші факти.

Початком конфліктів було порушення поляками кордону Галицько-Волинського князівства у середині XIV століття. Український народ, змушений до безперервної боротьби з татарською ордою і польською та московською державами, не зміг завоювати тривалу незалежність. На захоплених територіях поляки проводили безперервний процес денаціоналізації, який не перервали навіть поділи Польщі. Коли після Першої світової війни українці почали будувати власну державність, більшовицька Росія разом з нововідродженою польською державою ефективно нейтралізували цю діяльність. Боротьба за свободу, якою керувала Організація Українських Націоналістів, перейшла у підпілля.

Оскільки придушення революційного руху виявилось неефективним, польська влада у переддень вересневої катастрофи почала шукати інших способів ліквідації української проблеми. Під час окупації цю діяльність продовжував еміграційний уряд у Лондоні. На всіх землях Західної України, які у міжвоєнний період належали Польщі, мобілізовані від початку війни польські частини почали збройну боротьбу з українцями з метою утримання польської окупації на Волині й у Східній Галичині та повної деукраїнізації Закерзоння. Поряд з націоналістичними формуваннями, підпорядкованими лондонському уряду, у боротьбу включились польські комуністи під московським командуванням, лісові бандитські групи, жадібне до грабунків цивільне польське населення — всі пронизані ненавистю до українців за те, що насмілидись боротись за власну державу на власній землі. Після просування фронту на захід поляки підключили до акції військові й поліцейські сили повторно відродженої держави, щоб завершити знищення своїх громадян операцією під кодовою назвою «Вісла».